Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Телевізійне танго по-литовському

3 жовтня, 2003 - 00:00


Думаючи про майбутнє українського телебачення, ми іноді поглядаємо у бік Росії. Але хотілося б, щоб у нашого ТБ за кілька років з’явилися й риси, властиві литовському, — комісії, що захищають права телеглядачів, впливові телекритики, телеканали без криміналу тощо. Наш гід по литовському телебаченню — колишній співвітчизник Віктор ЧЕРНИШУК, який став «емігрантом кохання». Зв’язавши своє життя з литовською жінкою, він не зміг забути Україну. У Вільнюсі журналіст очолює Товариство українців Литви і знімає щотижневу телепрограму про українську діаспору. На телебачення своєї нової батьківщини Чернишук дивиться здебільшого з позицій створення громадянського суспільства (хоч і з великим скепсисом оцінює цей процес). Але не однiєю публіцистикою живе телеглядач. На блакитних екранах Литви немало розважальних програм у знайомому нам форматі, є і вельми несподівані проекти.

ТБ І ДЕРЖАВА

— Дванадцять років, як Литва стала незалежною. У вашій країні вже абсолютно інше телебачення?

— Безумовно. Головне досягнення — вже три роки у нас немає державного ТБ. Тепер воно має статус громадського. Будується воно за принципом телебачення Бi Бi Сi (ВеликаБританія). Передусім це стосується фінансування. Є три джерела надходження коштів — держава, телеглядачі та реклама. Кращої схеми у світі не вигадали.

Донедавна існувала урізана форма фінансування — державні субсидії та прибутки від реклами. А з вересня цього року вводиться абонементна плата. Вона невелика — 10 литів (близько 18 гривень) на рік. Однак йдеться про прогресивний податок, який зростатиме щороку, але потроху, по кілька литів.

Але не все так безхмарно. Приватні компанії хочуть домогтися заборони реклами на цьому каналі.

— Чи може громадське ТБ конкурувати за популярністю з приватними телекомпаніями?

— За литовськими законами, не менше 28% програм мають бути пiдготовлені незалежними продюсерами. Наприклад, такими студіями робляться програми для українців, білорусів, росіян, поляків, німців і передача про литовських євреїв. Є одна програма і для зовсім нечисленної народності — таких як караїми (їх приблизно 400 чоловік). Ці передачі з задоволенням дивляться литовці. Можу сказати про свою програму. Українців у Литві 40 тисяч, а передачу дивиться 120 — 125 тисяч чоловік. Литовці відрізняються великою толерантністю і цікавістю до чужих культур. Тому що якщо ти не толерантний, то і у своїй країні живеш не дуже затишно.

ЩОСЕЗОНУ — НОВИЙ ЛІДЕР

— І які ж канали найпопулярніші?

— Позиції міняються щосезону. Хто краще підготувався до чергового сезону, показав сильну програму, що привернула увагу, той і захоплює лідерство. Навіть якщо воно йде потім по спадаючій. Наприклад, до літнього сезону чудово підготувався канал ТВ3, що належить шведам. Глядачам запропонували шоу в Паланзі з тими, хто на вiдпочинку. Цікаво подавалася і погода, і проблеми Литви. Програма стала однією з найпопулярніших у літньому сезоні, і рейтинг тут же підскочив. Хоч лідирує серед приватних ТРК LNK (Вільний Незалежний канал), перше недержавне телебачення.

— Скільки каналів на вибір у литовського телеглядача?

— Усього в Литві десять каналів — шість регіональних і чотири національнi. Від центральних каналів відгалужуються інші. Країна у нас маленька — всього три з половиною мільйони населення, і цього досить. Телевізійний ринок стабілізувався. Треба враховувати і кабельні канали — вони охоплюють всі міста.

До речі, завдяки кабельному телебаченню ми вивчаємо мови. У нас iдуть скандинавський ТБ 1000, російський, український, польський, англійський канали, але з титрами. Саме так вивчила англійську мову Швеція — вони дивилися англійське ТБ в оригіналі зі шведськими субтитрами. Ще один нюанс, який привносить кабельне ТБ — короткі дитячі програми (40 — 50 секунд). Нелегко зробити таку маленьку програму з повчальним сюжетом. Дитячі психологи стверджують, що це оптимальна тривалість передач для дітей до п’яти років. Звичайно, у нас це не так розвинено, як в Англії, але в будь-якому випадку є цінним і корисним. А в Центральній і Східній Європі цієї практики немає взагалі.

— Які ж програми подобаються литовцям?

— Ті ж, що й українцям, німцям, скандинавам... Наприклад реал-шоу. Рейтинги не дуже високі, але телебачення їх штампує. Те, що у вас називається «За склом», у нас «Акваріум». Є й аналог «Останнього героя», тільки наші «племена» живуть у Малайзії. Це спільний проект литовців, латишів і естонців, і глядачі проявляють інтерактивний патріотизм: «Наш Рімас повинен перемогти!» або «Наш Рейно кращий!». Є своя інтрига, одного разу литовці проголосували за естонців.

І на комерційних каналах, і на громадському модні різноманітні ігри на зразок «Хто хоче стати мільйонером?» — і адаптовані англійського або шведського виробництва, і свої. Запах грошей та ілюзія легкого збагачення завжди ваблять. Професіоналу смішно, а глядача захоплює. Та я й сам, чесно кажучи, дивлюся.

Останнім часом великий інтерес викликає національна культура. У той же час продовжується, на великий жаль, комерціалізація громадського телебачення. А з iншого боку, суспільний сегмент комерційного ТБ зростає. Приватне телебачення стало робити передачі соціальної спрямованості, чого раніше не траплялося.

СУСПІЛЬСТВО ПРОСИТЬ СЛОВА

— Розкажіть про найвідоміших литовських ведучих.

— Популярні ті, хто робить насамперед соціальні, публіцистичні програми, ток-шоу і політичне шоу. Особистість завжди зростає на темі. Одна з моїх улюблених програм — «Прошу слова». Орієнтуючись на актуальну проблему тижня, ведучий запрошує гостей, які хочуть виплеснути свою думку, відмінну від думки влади чи від думки більшості. Такий контраст — завжди кульмінація. Це навіть не ток-шоу, а ток-публіцистика.

— І наскільки популярна у вас у країні ТБ-публіцистика?

— Дуже популярна! Але не політична, а яка досліджує розвиток самого суспільства. Це може бути «круглий стіл», ток- шоу. Це може бути документальна публіцистика з акцентами якоїсь суспільної групи, оскільки соціальна тематика особливо популярна. Якщо раніше в прайм-тайм були ігри, то тепер на всіх телеканалах iдуть ці передачі. До і після «Панорами» (так називаються найпопулярніші новини на суспільному каналі). А сама «Панорама» — це виключно новини, в хорошому ритмі, з експертами та гостями студії. У буденний день вона йде 40, у вихідні — 25 хвилин.

У Литві падає популярність політики, і це — великий плюс. Стабільність — це коли громадяни взагалі можуть не знати, хто у них прем’єр-міністр. А приїхавши в маленьке містечко, і через 20 років побачити все те ж кафе на розі.

У нас поки що не сформоване громадянське суспільство. Поки політики і саме суспільство не завжди демократичні. Судіть самі — активізувалися нацистські групи, а на їх появу суспільство (через ЗМІ) реагує індиферентно.

Зрозуміло, були обговорення за «круглим столом», на політичному шоу, а ось євроскептиків не вистачало. Я, як журналіст, який звик чути дві-три думки, побачив у цьому несправедливість. Громадянам треба знати й негативні сторони цього процесу. Якщо не 50, то хоч би 25 — 30 відсотків часу обговорення євроскептикам треба було надати.

ЗА МЕЖЕЮ КУЛЬТУРИ

— Як захищають права телеглядачів у Литві?

— У нас чудово працюють комісії з мови. Не можна дати рекламу по ТБ російською, англійською — тільки литовською мовою. Це також захист прав глядачів. А реклама тютюну і алкоголю (за винятком пива) заборонена повністю. Ми можемо рекламувати марку, а не саму продукцію. І якщо ця норма порушується, то штрафи колосальні. А прихованої реклами немає і не може бути. Раніше вона була, а тепер її відстежують різні комісії. Є спеціальна структура при президентові Литви. Крім того, є Асоціація телевізійних каналів. ТК контролюють один одного і можуть давати рекомендації Сейму. І литовський парламент зобов’язаний реагувати на цю групу громадян, об’єднаних професійними інтересами, які захищають телеглядачів. Рівень захищеності нашого глядача можна прирівняти до скандинавських країн. Можливо, це виглядає, як бюрократичний механізм, але він необхідний. Іншого європейська цивілізація не вигадала. Інакше не захистити глядача від порнографії, неетичної поведінки журналіста, рекламодавця, політика...

— Ви бачили російську програму «Вікна» з Дмитрiєм Нагієвим?

— Так, дивився.

— І як ви думаєте, чи можлива така програма на литовському телебаченні?

— Якби вона йшла недовго, то так. А якби це був довготривалий проект, то її витіснили б. Думаю, не змовчала б комісія з етики, розпочалася б компанія в пресі, висловилися б громадські інститути. Гарантую, що її б витіснили. Розмова з глядачем такою мовою в Литві неможлива. У нас є різні комісії, починаючи з комісії в Сеймі до громадських, що складаються з журналістів. Фахівці — педагоги, психологи — спеціально відстежують ефір і дають рекомендації.

Особливо мають великий вплив люди вашої професії — телекритики. Є кілька спеціалізованих видань про телебачення — як розважальних, так і серйозних. Наприклад «ТБ Антена», додаток до найавторитетнішої литовської газети «Летувос Рітас». Там є вдумлива теле- і радіокритика та наполегливі спроби відстежити розходження телепроектів з інтересами суспільства. І ця критика хворобливо б’є по престижу ТБ. Був випадок, коли забули вимкнути пряму трансляцію, а ведуча сказала навіть не нецензурне, а грубе слово, причому російською. Це б залишилося просто конфузом, але телекритики підняли шум, і її прибрали з ефіру.

Телекомпанії читають телевізійну аналітику і, як правило, прислухаються до рекомендацій. Телекритики досить доброзичливі, але саме вони дуже багато роблять для захисту телеглядачів.

Переривати рекламою фільми та передачі можна, але її частота і час обмежені. Велике майбутнє у соціальної реклами, хоч вона не така прибуткова. За законами Литви, частина такої реклами показується безплатно, і її зобов’язані підтримувати спонсори. Таким чином, наприклад, рекламували концерт українських артистів у Ризі. Можливо, незабаром по громадському ТБ показуватимуть тільки соціальну рекламу.

У нашому суспільстві, як і в будь-якому іншому, багато бруду, і неабияка його частина потрапляє на екрани. Тому відстежувати ситуацію потрібно завжди.

— А що на другому полюсі?

— Друге дітище LNК — спокійний канал «Танго». Це навіть не музика, життя в стилі танго. Там не може бути криміналу, наголос робиться на культурологічні програми. Наприклад, у молодіжному блоці можуть розповісти про рибалок або фан- клуб рок-групи. Це розповідь про життя, а не про конфлікти. І цей канал дуже популярний.

Підготувала Катерина ДЯДЮН, «День»
Газета: 
Рубрика: