Уперше до України після Чорнобильської катастрофи приїхали відпочивати діти з Франції, Голландії та Німеччини. Прибули вони сюди за запрошенням Печерського району столиці і провели в Україні десять днів.
Міжнародний табір розмістився в лісі під Києвом, в мальовничiй Кончі-Заспі, в таборі відпочинку «Дозвілля». Гостями були ще й діти з Росії (Москви та Петербурга), а господарями — школярі київських шкіл. Мовою спілкування було визначено англійську. Діти із зарубіжжя приїхали по новi враження, щоб поспілкуватися з однолітками, які живуть в інших культурах, завести нових друзів. Вони майже нічого не знали про нашу країну. П’ятнадцятирічну Мерею Сотеж із Голландії привабили краєвиди Києва. Вона побачила на фотографії в місцевій газеті куполи церков та багато- багато дерев (привіт Сергію Бабушкіну. — Ред. ), їй захотілося побачити це насправді. Для її ж співвітчизника 16- річного Баладеша поїздка до України означала подорож до країни київського «Динамо».
Одним із найяскравіших вражень стала для гостей прогулянка на катері по Дніпру. Фридеріка Болак (14 років) із Берліна сказала «Дню», що у них у місті немає такої великої і красивої річки. Голландців найбільше вразили краса й багатство оздоблення наших церков, оскільки на їхній батьківщині церкви скромні і побудовані вони в готичному стилі. Що здалося їм особливо цікавим? Сувеніри, які продаються на Андріївському узвозі (особливо матрьошки), низька ціна музичних компакт-дисків із записами американських груп та сирники iз джемом на сніданок. До речі, німці і голландці вважають наше харчування шкідливим для здоров’я і радять українцям більше вживати фруктів та овочів, їсти більш легку їжу.
З екскурсій найбільше враження справило відвідування музею під відкритим небом у Пироговi та музей Чорнобиля, де юні екскурсанти довго не відпускали екскурсовода, ставлячи йому запитання. А потім гості довго вивчали стенд, на якому повідомлялося про допомогу різних країн для ліквідації наслідків Чорнобильської аварії. Їм приємно було побачити, що в Україні цінують допомогу їхніх держав і що цей момент зафіксовано навіть у музейній експозиції.
Німецькі педагоги помітили деякі відмінності в системах виховання німецьких та українських дітей. В Україні, за їхніми словами, приділяється підвищена увага дисципліні, і діти тут дуже слухняні, звикли жити в системі, де все треба робити як усі. Вони вважають, що добре було б привчати дітей з малих років думати про те, що вони роблять, навіщо і для кого, а також який буде результат від їхніх дій, що не треба дітям виконувати розпорядження старших негайно і беззаперечно. Наприклад, організовуючи відпочинок для дітей, добре було б запитати, що хочуть самі діти, а не пропонувати їм готовий план. До речі, на їхню думку, заходів не повинно бути так багато, необхідно залишати більше вільного часу. Діти з Голландії стверджують, що вони обговорюють з батьками навіть такі моменти, як час їхнього відходу до сну. Сама ж ідея табору для відпочинку голландцям дуже сподобалася. У них у країні подібного немає, поширені лише спортивні табори, які створюються за окремими видами спорту.
Проте слід відзначити, що перебувати в нашій країні західним сусідам було не зовсім комфортно через такі «дрібниці», як стан туалетів. Не сподобався їм і рівень обслуговування в медпункті. Хоч багатьом захотілося побачити нашу країну не як куточок у лісі або вид з вікна екскурсійного автобуса, а у всій повноті її щоденного життя.
