Навіть не надто багатих українських громадян сьогодні дуже хвилює питання, якому з банків можна довірити свої, хай і невеликі, заощадження. А кожен банк, зі свого боку, зацікавлений у тому, щоб люди йшли саме до нього. Отже, конкуренція на цьому ринку щодня загострюється. Вона фігурувала і серед безлічі «внутріцехових» проблем, які обговорювали на XI з’їзді Асоціації українських банків (АУБ). Звучали навіть заклики до банків не працювати на взаємознищення. І на цьому тлі не так легко було зрозуміти, що ж насправді стояло за лозунгом «Консолідація задля розвитку», із яким банкіри, згідно з прес- релізом, вийшли на свій звітно-виборний рубіж. Простіше кажучи, хто з ким і задля чого мав намір консолідуватися?
Опитані «Днем» учасники та гості з’їзду мали з цього приводу найрізноманітніші думки. Заступник начальника облуправління Нацбанку в Чернігівській області Микола Назаренко вважає, що консолідуватися слід навколо НБУ та його політики. Голова правління «Перкомбанку» (Київ) Сергій Білий узагалі впевнений, що банкіри давно вже консолідовані. Присутній на з’їзді голова Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг Віктор Суслов лозунг банківської консолідації, природно, розуміє по-своєму, а отже — значно ширше. На його думку, починати слід із консолідації фінансового сектора, «бо це для нас болюча тема». А оскільки у країні, з його слів, уже є три регулятори фінансового сектора, потрібно приймати меморандум про їхню співпрацю.
І тільки Борис Соболєв — віце-президент і директор представництва в Україні інвестиційного банку «Траст», — схоже, захотів відхилити завісу над тим, що у конкретних нинішніх умовах банкіри вкладають у поняття консолідації. Він повідомив про посилення конкуренції, що «виникла між АУБ та Київським банківським союзом», який, на думку Соболєва, ефективніше захищає права банкірів, через що до нього почали вступати навіть некиївські банки. (Інформація «про розкол» отримала підтвердження, коли на з’їзді було оголошено, що «Правексбанк» — провідна сила КБС — подав заяву про вихід з АУБ, а також про те, що до КБС має намір вступити «Укрсиббанк»).
Але незважаючи на розкольницькі тенденції, що вперше проявилися за всю дванадцятилітню історію українського банківського сектора, АУБ постала на з’їзді супермонолітною організацією (якщо не зважати на те, що майже третина банків, що входять до неї, у залі була відсутня), яка голосує, як колись КПРС, з усіх питань навіть без тих, хто утримався.
Мабуть, саме ця обставина визначила досить високий рівень урядової участі в роботі нинішнього з’їзду, хоч, слід визнати, у минулому він був ще вищим. Пам’ятається, без президентського послання не обходилося. А тепер офіційне (формальне, як назвав його перший віце-прем’єр Микола Азаров) урядове привітання ще напередодні підписав Азаров.
Сам же Микола Янович, не поскупившись на приємні слова як на адресу банківської спільноти, так і щодо підсумків діяльності уряду, запропонував серйозну дискусію і не тільки з суто банківських питань. Визнавши, що не користується у банкірів особливою любов’ю, віце-прем’єр усе ж, мабуть, вважав за доречне звернутися за підтримкою до неслабкого банкірського лобі в парламенті. Зі слів Азарова, цього тижня Верховна Рада має прийняти низку законів, що ліквідують пільги з ПДВ. Це, як упевнений Азаров, необхідно для компенсації «випадаючих» бюджетних доходів, оскільки в іншому випадку ризики формування незбалансованого бюджету на новій податковій базі стають вищими за допустимі.
Без ліквідації пільг, пообіцяв віце-прем’єр, на новий закон про ПДВ, що передбачає зниження ставки цього податку до 17%, буде накладене вето.
Віце-прем’єр непрямо засудив позицію АУБ у питанні оподаткування банківських депозитів, заявивши, що будь-які доходи, в тому числі і ці, повинні оподатковуватися, і як доказ, оголосив «мізерну», на його думку, ціну цього питання для банків (40 млн. грн.).
Як велику, але вже виправлену урядом помилку розглядає віце-прем’єр політику України щодо боротьби з відмиванням «брудних» грошей. З його слів, кілька днів тому в Берліні FATF відзначила прогрес України у цьому питанні і розпочала процес її виведення з свого «чорного списку». Але тут уже Азаров, мабуть, дорікав банкірському лобі в парламенті у законодавчій легковажності, якої припустилися у процесі прийняття відомих поправок про «неподследственность отмывания» більшості силових структур, унаслідок чого в судах зависло багато пов’язаних із цим (і застосуванням ст. 209 Кримінального кодексу) справ. Він упевнений, що Президент накладе вето на відповідні закони...
Між тим АУБ, як виходило з доповіді його президента Алесандра Сугоняки, зовсім не поспішала каятися. Лідер Асоціації у наступальному стилі відзвітував про її роль як у боротьбі з відмиванням «брудних» коштів, так і в захисті банківської таємниці і відповідних прав клієнтів. (На цей та інші виступи, де, як правило, зачіпали проблеми боротьби з «відмиванням» і незручності, що в зв’язку з цим виникають для банків, С. Тігіпко відповів: «На поступки не підемо — налагодимо систему, а лише потім трохи попустимо»).
Говорячи про роль НБУ в організації роботи банків, президент АУБ стверджував, що кращих бюрократів (у хорошому розумінні), ніж у НБУ, немає ні у Києві, ні на місцях. Позитивну оцінку отримала також створена в Нацбанку (спільно з АУБ) комплексна програма розвитку банківської системи.
Щоправда, кращих у країні бюрократів критика не обійшла. Зокрема, голова «Укрсоцбанку» Борис Тимонькін розвеселив присутніх, нагадавши про «маніакальну», з його слів, вимогу НБУ — щоб кожне письмове звернення комерційного банку супроводжувалося примірником статуту банку. У результаті, сказав Тимонькін, наш банк тільки протягом минулого року надіслав туди 200 таких статутів (Голова НБУ Сергій Тігіпко одразу відреагував — пообіцяв скасувати цю сміхотворну норму).
Між тим Тимонькін у своєму виступі висловив і ще одну досить неординарну думку. У тому, що 2002 рік став одним із кращих і найрезультативніших періодів у роботі АУБ, він «звинуватив» Київський банківський союз. Тимонькіна практично підтримав і голова Харківського банківського союзу Анатолій Волик, жартома запропонувавши визнати «задовільною» не тільки роботу АУБ, але й діяльність КБС.
Словом, акцент на консолідацію (у значенні засудження і відторгнення незгідних) особливих результатів не дав. Більш того, у деяких банкірів з’явилася, мабуть, думка, що монополізм однієї організації, навіть у настільки специфічній спільноті, як банківська, — річ не дуже перспективна. Ця тенденція знайшла деяке відображення навіть в інтерв’ю, яке дав «Дню» новообраний голова ради Асоціації — народний депутат і почесний президент банку «Аваль» Федір Шпиг (президентом АУБ переобрали Олександра Сугоняку). На його думку, «говорити про консолідацію банківської спільноти на такому серйозному рівні все-таки досить передчасно. Як ви чули, у багатьох виступах йшлося і про демпінг, і про багато інших подібних речей, характерних для серйозної конкурентної боротьби. Одночасно банкіри не можуть не відчувати, що знаходяться в одному човні... і приходять до висновку про необхідність консолідувати зусилля, щоб змінити ситуацію».
