Безсумнівно, однією з головних подій київського музичного сезону слід визнати вихід компакт-диску дуету «Астерія», плюс концерти в Національній філармонії й Андріївській церкві, що супроводжували нове видання.
«Астерія» з’явилася на столичній сцені порівняно недавно, однак музиканти, які входять до складу дуету, — визнані майстри у своїй сфері. Ганна Нужа (віолончель) і Євгенія Черказова (акордеон) — лауреати міжнародних конкурсів, визнані педагоги, керівники, відповідно, камерних ансамблів «Київ» і «Джерело». Додатково Євгенія Черказова — фундатор класу клавішного акордеону при Національній музичній академії України. Іншими словами, обидві виконавиці — професіонали найвищого класу. І їх об’єднання в одному складі — дуже вдалий проект, який може змінити обличчя сучасного українського виконавства як такого.
Почати з того, що таких складів на нашій академічний сцені просто поки не було. Акордеон і близький до нього баян все ще вважаються ледве не нижчими, суто фольклорними інструментами, обділеними репертуаром. Треба було володіти певною авантюрністю характеру, щоб вирушити в далеке концертне «плавання». Але вже зараз можна з упевненістю сказати — ризик цілком виправдався.
Програма «Астерії» продумана як у своєму емоційному діапазоні, так і в поєднаннях опусів, що складають їх. Слухач нібито подорожує різними епохами й країнами. Вдумлива філософська «Пастораль» Баха сусідствує з «Іспанською народною сюїтою», у свою чергу сповненою пристрастей і меланхолії. Витончена «Італійська сюїта» Стравінського перекликається з іскрометними світськими мініатюрами Крейслера («Радість кохання», «Синкопи», «Маленький віденський марш»). Високий смуток, заданий «Молитвою» з «Єврейського життя» Блоха, втілюється в «Чотирьох п’єсах» Серго Цинцадзе. І, звичайно, під завісу — улюбленець усіх акордеоністів світу, без якого обійтися неможливо: Астор Пьяцолла, «Велике танго» і «Облівіон».
Таке розмаїття — аж ніяк не еклектика й змішування, а, скоріше, об’ємний образ музичного космосу акордеона, — інструмента, чиї можливості до кінця ще не розкриті. І тут особливо приємно, що ми не відстаємо від решти світу. Гадається, у багатьох українських меломанів ще свіже в пам’яті те сильне враження, яке залишили гастролі в Одесі й Києві чудового німецького дуету — Ельзбет Мозер (баян) і Ніколаса Альтштедта (віолончель). Нехай склад трохи інший — суть від цього не міняється. Адже, спілкуючись зі студентами й журналістами, фрау Мозер багато говорила про те, що прагне зробити баян істинно авторським інструментом, вивести його з фольклорної резервації. Багато в чому така позиція все ще унікальна в академічному середовищі. Але практично те саме стосується й акордеону. Адже й клас Євгенії Черказової створено поки що саме при кафедрі народних інструментів.
Отож, без перебільшення, справа дуету «Астерія» — революційна. Й це саме та революція, з якою не грішним буде заявити про себе далеко за межами країни.
