Погано або ж, навпаки, добре, що, починаючи бюджетний процес 2004 року, уряд керується консервативним сценарієм і закладає його в основу розрахунку бюджетних показників на 2004 рік? Зокрема, в доповідній записці до «Основних напрямків бюджетної політики на 2004 рік», внесених у парламент у четвер, цей сценарій передбачає інфляцію нинішнього року в розмірі 7,2%, а наступного — 6,3%, при зростанні цін виробників відповідно 8,3% і 5,1% і середньорічному обмінному курсі гривні до долара 5,39 грн./$1 2003 року, 5,52 грн./$1 2003 року. Консервативний сценарій розрахований на чинній законодавчiй податковій базі, й він можливий за умови реалізації ризиків соціально-економічного розвитку. Розвиток економіки при цьому буде переважно «інерційним». Водночас цільовий сценарій уряду передбачає запровадження законів про зниження податкового тиску, а основною складовою зростання внутрішнього попиту залишиться споживчий попит. Зростання реального валового внутрішнього продукту в Україні 2003 року, згідно із цільовим прогнозом уряду, становитиме 6%, 2004 го — 8%. Зростання інфляції за цим сценаріємнинішнього року — 6%, наступного — 5,8%, зростання цін виробників — відповідно 7% і 6%. Однак деякі експерти «Дня» вбачають зараз основну загрозу українській економіці не стільки в інфляції, скільки в клонуванні торішніх дефляційних процесів. Автори надрукованої нижче статті намічають сценарій поведінки в цих умовах самого уряду.
До зростання індексу цін, або ж, простіше, інфляції, в Україні після гіперінфляційних 1992 — 1993 років ставляться як до абсолютного зла, з яким слід постійно і нещадно боротися. Втім, можливі наслідки інфляції — як негативні (зменшення купівельної спроможності), так і позитивні (розширення виробництва, зростання ВВП) — залежать від сутності конкретних економічних процесів. Отже, інфляція у певних умовах може бути як «раковою пухлиною», так і «вітаміном зростання». Тож суспільство повинно своєчасно дізнаватися про те, чим, якими конкретними обставинами насправді викликано це явище.
Нині в ЄС гарним економічним тоном вважається мати інфляцію в рамках 0 — 2% на рік (а відповідно до Маастрихтської угоди річна інфляція для країни-члена ЄС не повинна більше ніж на 1,5% перевищувати середній індекс інфляції для трьох країн, у яких інфляція найнижча в ЄС). Помірна інфляція є показником економічного зростання при низькому рівні економічної розбалансованості (між ринком грошей і ринком товарів, між різними галузями народного господарства).
В Україні інфляційні процеси спричинялися різними чинниками. До 1996 року основною причиною інфляції була так звана монетизація дефіциту державного бюджету, тобто, просто кажучи, покриття дефіциту емісіями Нацбанку. Свою «частку» в розвиток інфляційних процесів внесли структурні диспропорції народного господарства (невідповідність структури виробництва суспільним потребам), високий відсоток перерозроділу валового доходу через державний бюджет (вище податковий тиск на підприємця — сильніша спокуса збільшити ціну), а також домінування непрямих податків у податковій системі України. Тільки цього року вони (ПДВ, акцизи і мита) мають принести в державний бюджет України 25,24 млрд. гривень (75,7% податкових надходжень до держбюджету, 50,46% доходів держбюджету). Основною вадою непрямих податків є те, що вони прямо і в повному обсязі збільшують ціни на товари, що ними обкладаються, і тим самим посилюють інфляцію.
ФЕНОМЕН БЕЗМОНЕТАРНОСТІ
У якій же площині лежать причини інфляційних процесів, які можна було спостерігати протягом першого кварталу цього року, коли індекс споживчих цін склав 103,7% (січень —101,5%; лютий — 101,1%; березень — 101,1%) і які викликали негативну реакцію Президента України?
«Інфляція завжди і всюди є грошовим феноменом», — писав знаний економіст Мілтон Фрідман. Однак динаміка зміни обсягу грошових агрегатів у першому кварталі 2003 року свідчить про те, що інфляція (рівно як і дефляція в 2002 р.) не була зумовлена монетарною політикою НБУ (див. таблицю1).
Як бачимо з таблиці, зростання обігу готівки і грошової бази було значно меншим, аніж у першому кварталі 2002 р. Обсяг готівки в обігу навіть знизився. Грошова маса дійсно зростала вдвічі швидше, аніж у I кв. 2002 р.; однак при цьому найбільша інфляція за останній квартал була в січні (1,5%), а грошова маса за цей місяць якраз зменшилася на 2,6%.
Аналіз свідчить, що підвалини для цьогорічної інфляції було закладено ще минулого року. В 2002 році основні індекси інфляції — індекс споживчих цін (ІСЦ) і індекс цін виробників (ІЦВ) — демонстрували кардинально протилежну поведінку. Якщо перший знизився на 0,6%, то другий зріс на 5,7%. Цікаво, що економісти фактично не звернули на це уваги. А даремно. По-перше, така «різноспрямованість» процесів нелегко далася нашій торгівлі, яка бере на себе обов’язок посередника між виробником і споживачем. По- друге, що є навіть більш нагальним, зростання цін виробників не могло не вплинути в подальшому на поведінку індексу споживчих цін.
Слід зазначити, що цього року поведінка індексів збiгається, але темпи зростання ІСЦ (3,7%) трохи перевищують темпи ІЦВ (3,3%) — таким чином, торгівля поступово надолужує втрачене за минулий рік.
Ще одна доволі цікава тенденція: найбільш «інфляційним» за минулий рік став останній, четвертий, квартал (індекс споживчих цін зріс з 97,4% до 99,4%). Протягом цього ж четвертого кварталу було досягнуто найбільшого зростання ВВП за минулий рік — 6,1% (до аналогічного кварталу 2001 року), що дозволило витягнути темп річного зростання ВВП до 4,8%.
АРГУМЕНТ ВВП
За перший квартал 2003 року відбулося відносно велике зростання валового внутрішнього продукту. ВВП за січень — березень 2003 року зріс на 7% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Це відповідає уявленням економічної школи кейнсіанців, які обстоюють тезу, що в умовах і спаду, і підйому темп зростання ВВП пов’язаний з рівнем інфляції — більш того, інфляція є корисною і навіть необхідною для економічного зростання. Ще в середині минулого століття для короткострокового економічного періоду було виведено взаємозалежність зростання обсягів виробництва, рівня безробіття і рівня інфляції. Тобто динаміки зміни ВВП і зміни інфляції з поправкою на обсяги безробіття (за даними Держкомстату зміна кількості безробітних за перший квартал була незначною) можна позначити паралельними кривими. До того ж, зростання ВВП, як відомо, пов’язано зі збільшенням коефіцієнту використання виробничих потужностей, який також прямо пропорційно коригується зі зміною темпів інфляції.
ГУМАНІТАРНИЙ ФАКТОР
Економіка тільки на перший погляд є дуже далекою від гуманітарних наук. Багато її законів грунтується на елементарних психологічних особливостях людини як «істоти соціальної, політичної і економічної». Соціальні психологи навіть розглядають так званий «ефект Пігмаліона», згідно з яким такі явища, як передбачення, прогноз, очікування формують майбутню реальність.
Так, після зміни голови Нацбанку України політики робили публічні заяви, в яких висловлювали занепокоєння щодо можливої девальвації гривні («реверанс» у бік експортерів) і навіть неконтрольованої грошової емісії. Паралельно олії в огонь підлив уряд, зондуючи ґрунт щодо випуску десятирічних облігацій компанії «Газ України» на суму 3,5 млрд. гривень зі ставкою не більше 8% річних. З огляду на суму і умови випуску облігацій, а також на той факт, що в жовтні 2002 р. було розпочато процедуру банкрутства компанії «Газ України», міжнародні організації і Національний банк України сприйняли ідеї уряду як заклик до скритої емісії.
Незважаючи на численні заяви представників Нацбанку про те, що ані девальвації, ані емісій не буде, «зерно» сумніву було посіяно. Як результат, певне нагнітання інфляційних настроїв могло вплинути на поведінку споживача, який почав більше витрачати грошей, аби встигнути на зручний ціновий потяг, що от-от має відійти.
ПІСЛЯ БАЗАРУ
Дослідження переконують, що зростання індексу споживчих цін за останній період відбувалося перш за все за рахунок зростання цін на продовольчі товари (5,2%). Особливо відзначилися овочі (53,1%), картопля (22,8%) і фрукти (22,7%). Незважаючи на те, що зростання цін на ці види продукції є сезонним (найбільше зафіксоване в січні), ці види продукції займають відносно велику частку у розрахунку індексу споживчих цін. Так, зокрема, вважається, що середньостатистичний громадянин України витрачає на картоплю 2,91% загального обсягу своїх видатків.
Зросла ціна і на такі найвагоміші продовольчі товари, як хлібобулочні вироби (1,4% — частка в індексі споживчих цін тільки пшеничного хліба становить 5,508%), цукор (4,6% — частка в ІСЦ 3,847%). У той же час м’ясо і птиця стали дешевшими на 4,2% (частка свинини і яловичини — 4,561%), яйця — на 13,3% (частка — 2,589%), олія — на 1% (частка в ІСЦ 2,115%).
Важливим чинником зростання рівня інфляції могли також стати події на ринку зерна. Втрата значної частини озимих, зростання витрат на посівну (господарства мають докупити ще 64 тисячі тонн насіння, 500 — 600 тисяч гектарів озимих слід перезасівати) призводить до доволі невтішних прогнозних оцінок щодо майбутнього врожаю. Під впливом цих очікувань вже зараз починає зростати ціна на зерно і вироби iз зерна. Борошно подорожчало на 17,3%, макаронні вироби — на 3,8%. До того ж скоротилося виробництво круп’яних культур; як результат, крупи та бобові подорожчали на 22,1%.
Відбулося зростання цін також і в секторі послуг (1,4%). Індекс споживчих цін на електроенергію, газ, тепло та воду підвищився на 2% (тільки електроенергія та центральне опалення «з’їдають» 6,243% витрат громадян).
Ціна на непродовольчі товари залишалася цілком стабільною (зростання склало 0,2%). А ціни на бензин впали з початку року на 2,3% (хоча очікується їхнє підвищення через збільшення російського експортного мита). Щоправда, останні зміни більше цікавлять не споживачів (частка на ринку 0,463%), а виробників і продавців, бо зміна ціни на паливо може вплинути на зміну ціни транспортування товарів. До речі, важливу роль у зростанні індексу споживчих цін належить тарифам на перевезення товарів залізничним транспортом. На початку січня 2003 р. коефіцієнти до них було збільшено на 5 — 10%, а на перевезення нафти — на 27%.
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА
На думку згаданого вище Мілтона Фрідмана, інфляції можна не допустити просто за допомогою зменшення темпу зростання грошової маси. Але чи потрібно? Дуже показовим є приклад Аргентини 1992 — 1999 років. Країна уповільнила темпи зростання грошової маси з 62,5% до 4,1%, зменшивши тим самим інфляцію з 24,9% до дефляційних — 1,2%. Та якщо в 1992 році країна переживала економічний розквіт (11,9% зростання ВВП), то в 1999 році тут почався економічний спад (мінус 3,2%). Чим це закінчилось у 2001-му, пам’ятаємо з теленовин. Отож грошова маса для економіки — це немовби вітаміни для організму: як брак, так і «передозування» призводить до погіршення здоров’я «економічного організму».
Тим часом основні засади грошово- кредитної політики на 2003 рік передбачають збільшення цього року грошової бази на 17 — 20%, а грошової маси на 22 — 27%. Тобто заплановані темпи зростання грошових агрегатів порівняно з минулим роком уповільнюються майже вдвоє. З огляду на низький рівень монетизації економіки, а також на той факт, що збільшення рівня інфляції було зумовлено подіями, які в основному лежать поза межами компетенції Нацбанку, було б недоцільно переглядати план зміни обсягів грошових агрегатів у бік зменшення, бо сильне зменшення темпів зростання грошової маси може призвести до уповільнення економічного зростання.
На нашу думку, запобігати посиленню інфляційних процесів має нині в основному не центробанк, а Кабінет Міністрів. Його завдання полягає, по-перше, в тому, щоб не робити різких рухів в напрямi підвищення тарифів на електроенергію, перевезення, житлово-комунальні послуги тощо. По-друге, урядові належить стабілізувати ситуацію на ринку зерна, пристойно організувати посівну, щоб вийти восени на заплановані програмою «Зерно-2003» 38 млн. тонн зерна цьогорічного врожаю. По-третє, і представники Кабміну, і представники Нацбанку мають утримуватися від будь-яких заяв, які можна розцінити як стимул для посилення інфляційних очікувань. Згадані кроки допоможуть утримати інфляційні процеси в рамках 10% за 2003 р. Хоча, знов-таки, утримання інфляції на низькому рівні не повинно розглядатися як самоціль. Адже в будь-якому разі за даних економічних умов основним пріоритетом для України має бути не боротьба з інфляцією, а економічне зростання.
