Юрій ПАВЛЕНКО , фракція «Наша Україна»:
— Найголовніше, що сьогодні наявне порозуміння всіх представлених в парламенті політичних сил стосовно необхідності політичної реформи. «Наша Україна» стоїть на тих позиціях, що змістом політичної реформи має бути насамперед забезпечення прав людини, незалежності ЗМІ, судів, повноправність місцевого самоврядування і лише потім — перерозподіл владних повноважень між гілками влади. В цьому відмінність між позицією нашої фракції та позицією глави держави. Судячи з усього, буде два законопроекти, один з яких представлятиме погляд опозиційних сил, другий — Президента та його однодумців, і обидва направлятимуться до Конституційного Суду. Після цього почнеться тривалий процес узгодження — на рівні конституційної комісії, міжфракційних переговорів щодо проходження того чи іншого розділу тощо. Не виключено, що пропрезидентським силам вдасться різними методами знайти компроміс стосовно якщо не всіх пропозицій Президента, то принаймні половини з них, під які будуть зібрані триста голосів. Однак можливий і варіант, коли політична реформа взагалі може бути заблокована. Постійні конфлікти між різними політичними силами здатні унеможливити схвалення до президентських виборів жодного з політичних законів. Але це дасть можливість главі держави вийти на якісь інші домовленості, отримати певні гарантії від найбільш потенційно сильних кандидатів. Як на мене, було б доцільно хоча б окремі положення реалізувати до виборів президента, зокрема в частині зменшення повноважень глави держави та розширення повноважень парламенту і місцевого самоврядування. Це б додало впевненості будь-якій політичній силі, — ніхто б не боявся, що з приходом нового президента відбудеться узурпація влади, тотальний перерозподіл владних еліт. Адже мета політичної реформи — унеможливити узурпацію влади в Україні будь-якою людиною та будь-якою політичною силою. У результаті ми одержимо консолідацію суспільства, і вона запрацює на розвиток держави.
Ярослав СУХИЙ , фракція СДПУ(О):
— Особисто я з самого початку оцінював можливості парламенту щодо проведення парламентом політичної реформи з певною долею песимізму. А на сьогодні я вже просто переконаний: нашій Верховній Раді, в її нинішньому вигляді, при наявній розстановці сил політична реформа просто не під силу. При нинішній заполітизованості, чи навіть правильніше буде сказати — політиканстві, значної кількості депутатів знайти компроміс надзвичайно складно. Як тільки якийсь законопроект йде під грифом «П» — тобто від Президента, можна з впевненістю прогнозувати, що певні фракції будуть проти. На жаль, я не бачу доброї волі в сесійному залі, не відчуваю, щоб проблематика реформування політичної системи, яка зараз дуже на часі, мала шанси на адекватну увагу. Багато хто намагається використовувати проблематику політичного реформування виключно у своїх вузькополітичних, вузькопартійних цілях. Це наштовхує на думку, що нам, цілком можливо, доведеться вдаватися до референдуму. Гадаю, він має пройти нинішнього року, з тим, щоб президентські вибори відбулися за чіткими, зрозумілими політичними орієнтирами для майбутнього президента. Не виключаю і такого варіанту, коли для здійснення політичної реформи нам доведеться задіяти конституційну асамблею.
