Передусім іншого виходу, крім як пускати банківський комплекс «України» з молотка, у НБУ немає за визначенням: Тігіпко стверджує, що пролонгацію оренди майна банку заборонено законодавчо. А на рівні здорових міркувань, у тому, щоб продовжити терміни оренди, є певний сенс. Зауважимо, що на сьогоднішній день повністю задоволені лише вимоги першої черги кредиторів «України» (здебільшого це фізособи, внески яких не перевищують 50 000 гривень). До кредиторів другої черги відповідний закон (від 07.03.2002) відносить усіх інших громадян і організації, які інвестували гроші в «Україну» під заставу майна. Вимоги другої групи оцінюють у 515,5 млн. грн. і, як сказав Сергій Тігіпко, Нацбанк ухвалив рішення відмовитися від свого права пріоритетності у цій черзі. Таким чином, 15—16 травня решту 13 млн. грн. виплат фізособам їм повернуть. Є ще кредитори третьої черги. Згаданий закон їх називає «всіма іншими», а практично такими є юридичні особи, які інвестували гроші в «Україну» без застави. Зобов’язання банку-банкрота перед цією групою кредиторів становлять 919 (!) млн. грн. Приблизно стільки ж (1,1 млрд. грн. плюс 430 млн. за відсотками) винні самому банку.
А тепер, прояснивши у загальних рисах ситуацію зі «скривдженими вкладниками», перейдемо до найцікавішого — дій НБУ та ймовірного прагнення уряду. У високих кабінетах, як уже було сказано, прийняли рішення продавати майно «України». Офіційно стверджують, що робитимуть це відразу, а не частинами. У запланованому на червень тендері, якщо на те буде воля народних депутатів, візьме участь Кабінет Міністрів. Де уряд візьме гроші? Відповідь Тігіпка на це запитання була простою, але далеко неоднозначною. Схема, щоб не втомлювати читача, така: а) НБУ показує перевищення доходів над витратами; б) на це незаплановане перевищення (550 млн. грн.) терміново збільшується доходна і, відповідно, витратна частина бюджету; в) Кабмін із цими грошима бере участь у тендері і виграє його; г) 550 млн. грн. перераховують на рахунок Ліквідатора «України» і, майже у цьому ж обсязі, повертають НБУ, який наприкінці 1990-х підтримував «Україну» фінансовими вливаннями під заставу майна... Всі задоволені і все начебто гаразд.
Проблеми є тільки у кредиторів третьої черги. Їм, як сказав Тігіпко, гроші повертатимуть по мірі виконання зобов’язань боржниками «України». Є ще, щоправда, в активах банкрота цінні папери (на суму 180 млн. грн.), але, як висловився глава НБУ, їх «продаж відбувається мляво». Але навіть не зважаючи на те, що левова частка боргів перед «Україною», наскільки можна судити, відшкодуванню не піддається (Тігіпко сказав, що «на це знадобляться роки»), у вищеописаній схемі є ціла низка пікантних моментів. По-перше, Нацбанк, який у ході «бюджетних торгів» заперечував будь-яку можливість перевищення доходів над витратами, цю можливість усе-таки знайшов. По-друге, уряд України, якщо без бухгалтерських викладок, купує майно «України» за рахунок зобов’язань банку перед НБУ. По-третє, в коридорах Нацбанку циркулює інформація, що конкуренцію на тендері Кабміну складе «Приватбанк». По-четверте, як стало відомо «Дню», оцінку майна «України» проводили не тільки як цілісного комплексу. По-п’яте, немає чіткої відповіді на запитання: навіщо уряду нерухомість «України». Останнє, до речі, варто б було визначити відразу, оскільки є побоювання, що суди, якi страждають від браку приміщень, отримають аж ніяк не будівлі, скажімо, обласної дирекції «України» в історичному центрі Львова.
І нарешті, не зрозуміло, чому у нашій державі вважають вигідним винаходити мудровані фінансові схеми реалізації майна (які, за великим рахунком, залишають Нацбанк «при своїх»), тоді як безліч підприємств-кредиторів «України» чекають на свої кревні. Чому, якщо не згідно із законом, Нацбанк, керівництво якого у минулому настільки піклувалося про «Україну», що делегувало на управління банком «своїх людей» (нині — підслідних), стоїть у другій черзі кредиторів? Чому уряд, який пропонував за часів Ігоря Мітюкова закрити проблему банкрутства випуском ОВДП, тепер претендує на майно?.. Така, очевидно, доля «України». Тепер вона буде в руках парламенту — в якому сидять багато боржників «України» і колишні посадові особи, які мимоволі сприяли краху банку.
ДО РЕЧІ
Позавчора колишнього першого заступника голови правління НБУ Володимира Бондаря було засуджено до п’яти років позбавлення волі і позбавлено права протягом трьох років займати керівні посади в державних або комерційних структурах. Бондаря затримали в березні 2001 року — йому висунули звинувачення за статтею про зловживання службовим становищем. Зокрема, Бондар звинувачений у тому, що 16 грудня 1997 року він підписав «явно збиткову угоду» з іноземним банком Credit Swiss First Boston (Кіпр) на розміщення в останньому $75 млн. золотовалютних резервів України, внаслідок чого державі було завдано матеріальних збитків на суму понад $5 млн. Екс-шеф Бондаря Віктор Ющенко називав цю справу «політичною розправою». А нинішній голова Нацбанку Сергій Тігіпко учора коментувати ситуацію з Бондарем відмовився. Як і зв’язок Віктора Ющенка з діяльністю банку «Україна». Тігіпко не думає, що «в банкрутстві банку можна звинувачувати одну персону».
