Доросла вистава від дитячої відрізняється серйозністю теми і складністю режисури. Але в основі залишається такою ж казкою зі злими та добрими чарівниками. Це найулюбленіші герої як дітей, так і дорослих. Актори ж своїх ляльок на прим і рядових не поділяють. Для них кожна лялька — це життя. І де межа між нею і актором — не зрозумієш, все зливається воєдино. Такий синтез гри актора і ляльки формує сучасні канони лялькового театру. «За моновиставами, в яких актор працює на сцені відкрито і сам із лялькою, а також втягує у цю гру глядача — майбутнє камерних театрів», — каже Віталій Стрєльцов, директор Житомирського обласного театру ляльок.
На попередньому фестивалі житомиряни представляли спектакль, де один актор рухався і говорив за себе та аж за 8 ляльок і грав на 5 інструментах. А цього року, наслідуючи побачене у колег, у жанрі моновистави представив себе Брянський театр ляльок із Росії. Присутність цього колективу та польського із Варшави зробили цей фестиваль міжнародним. На ньому житомиряни знов дивували. У звичайній постановці грає 3—4 ляльки, а у складній — 6—7. Вони показали виставу «Добре чортенятко», в якому задіяли 26 ляльок!
Але на фестиваль приїжджають не стільки показувати себе, як повчитись в інших. Той же Житомир, лауреат двох попередніх фестивалів, переймає майстерність ляльководіння у Донецька та Вінниці. Останні — єдині в Україні серед лялькових театрів мають у своїй трупі два заслужених і два народних артисти. Вінницькі ляльки говорять шістьма мовами і гастролюють по всьому світу. Тому саме на їхній сцені проходить цей постійний фестиваль. 12 вистав, які показали стільки ж колективів в рамках фестивалю, побачили понад 6 тисяч вінничан. Передусім — це діти з батьками. «Добро і справедливість — це те, що є в кожній виставі і немає на жодному телеканалі», — каже один із глядачів. «Лялькова вистава зближує, — продовжує інший батько, — і допомагає знайти спільну мову з дитиною. Якби кожна родина знайшла можливість разом провести час цікаво і для дітей, і для батьків, — то сім’ї, мабуть, стали б міцніші».
Діти ж про таке не думають. Їх вражає інше: добре чортенятко й інші ляльки краще за Барбі. Самі бігають, говорять і навіть моргають. А для акторів таке журі — найголовніше.
