Математичний світ Остера одночасно населений і казковими, і літературними, і реальними постатями, речами і явищами. Поряд Змія Горинича — динозавр. За декілька сторінок від людожера чи верблюда — грабіжники банків та закопані щоденники з двійками; поблизу знаменитого Шерлока Холмса — не менш знаменитий капітан Флінт. А ще, як ви уже пересвідчилися, відомий дитячий письменник створив безліч неологічних істот. Котрі теж, у свою чергу, неологічно себе поводять і, звісно, коять неологічні-нелогічні вчинки. Тут вам і уже згадані гамсики, і не згадані хлюпчики, хрямчики, тирчики, жужері та… Повірте, того вигаданого народу-наброду предостатньо.
Отже, ви уже переконалися, що сидіти над такими веселими, фантастичними, детективними і прикольними задачами — одна втіха. А коли Григорій Бенціонович ще й заримовує свої штучки («На дереві сидять 27 кошенят. З них 8 кошенят мовчать, не нявкочуть, молока не хочуть. Скільки кошенят нявкочуть і молока хочуть?»), то не прикайфувати від цієї книжки неможливо.
«Жаль, жаль, — кажу я ще раз сам до себе, — що така симпатична книженція розминулася з моїм дитинством-школярством.»
Ну, з математикою впоралися… Розгорнемо ж наступну книжку, не менш цікаву і прикольну. І теж авторства Григорія Остера. І перекладача того ж самого (втім, про останнього нижче). А називається перша її частина «Шкідливі поради» (книжка для неслухняних дітей та їхніх батьків), а друга «Про смачну й здорову їжу людожера» (з двома вступними звертаннями — до «Любих дітей» і до «Шановних батьків»).
«Шкідливі поради» лише на перший погляд антипедагогічні. Насправді ж письменник будує свої речі на елементарній аксіомі: дозволеного робити не хочеться, забороненого… Так-так. Ви уже здогадалися. Остер у своїх творах дозволяє дітлахам чинити все, що їм заманеться — не вітатися, не митися, не вчити уроків, не слухати маму-тата, не бешкетувати і ще сотні не: «Ти палицею жабенят — Щоб лопали — лупцюй, А мухам крила ампутуй — Хай пішки дріботять. Збиткуйся над сестрою, над матусею і татом… Й в одному з найглухіших царств Найстаршим станеш катом». Розкішно і щемно. До сліз. Остер тепло й лагідно знущається (даруйте, за таку негуманну перевернуту гіперболу!) над юним читачем. Але юний читач не відсахується і не жбурляє його поради у піч, камін чи багаття — навпаки. Юний читач з насолодою припадає до рядків «Якщо друг твій чи знайомий Кашля, шмаркає і чхає, Обніми його — й до школи Тижнів два не треба йти».
Шкідливі поради Григорія Бенціоновича частенько стануть вам у пригоді, а тому можна їх наректи і корисними. Хіба не має рації письменник, коли, приміром, радить: «Перебігши через рейки Перед носом у трамвая, Не лети під першу-ліпшу Вантажівку чи пікап. Краще вибери машину Білу з хрестиком червоним. Хай зіб’ють тебе швиденько: Лікуватимуть самі!» І справді, якщо вже потрапляти під який транспортний засіб, то найліпше — під «Швидку допомогу». І батькам вигідно, і вам. Як то кажуть, і дешево, і сердито. Або ж іще, чергова порада, котра, правда, має трішки політично-екстремістський присмак: «Якщо ви в авіалайнер Увірвались з пістолетом, Та не хоче відлітати Ген до Штатів екіпаж, Непоступливим пілотам Прочитайте заголовки З найсвіжішої газети — Й запрацюють двигуни!» (Якщо йдеться про пресу моєї рідної держави — без коментарів).
Життя — складна штука. Воно складається з прокльонів і подяк, з добра і кривди, світла й темряви. Але не рюмсайте через дріб’язок, не впадайте у розпач від дрібниць. Остер вас розрадить і втішить: «Ви не тримайте в серці зла На того, хто вас б’є. Ви краще дякуйте, що він Руками робить це. Бо ж він би міг ще бити вас Ногою в чобітку Або ж у руки взяти міг Цеглину і дрючка…». Ось так. По правді, не все так негараздово у нашому неданському королівстві. Терпімо, бо ми того варті. Не забувайте про таке: якщо вам погано, уявіть, комусь цієї хвилини ще гірше. То ж чи слід скаржитися на долю?..
Але пора зазирнути в гості до людожера, себто у його помешкання «Про смачну і здорову їжу». Не лякайтеся, бо, як попереджує автор, звертаючись до батьків, «Найпростіше і водночас найстрашніше, що можна заподіяти малій чи великій людині — це з’їсти її». Вас ще ніхто не ковтнув? Ви ще бачите сонце і слухаєте дощ? Чому ж ви духовно- душевно мордуєтеся?..
На мою думку, досить навести лише декілька канібальських рецептів, аби дитина-підліток-батьки одразу ж помчали і притьмом придбали цю корисну книгу. Варто, мабуть, почати із неслухів. Отже: «Застуджені з холодними вухами. Дітей, котрі відмовляються носити шапки, покласти на кригу й прикидати снігом. Через годину відкопати, зміряти температуру і посмикати за вуха. Якщо температура менша, ніж сорок градусів, а вуха ще не відпадають — повторно притрусити снігом». Як бачите, цю страву готують на природі. Якщо ж вам не хочеться виходити з хати, то жодних проблем. Остер запропонує вам інший рецепт, домашньо-кухонний, ну хоча б такий: «Розумники з відвареними мізками. Надто розумних дітлахів гарненько виховати, нашпигувати алгеброю, фізикою, ботанікою та трьома іноземними мовами. Посадити дітвору до казанка. Якщо казанок не варить і не шурупає, значить мізків і не було. В такому разі спожити без мізків». Або ж іще один, не менш апетитний: «Калачі з перехняблених довготелесів. Сутулого підлітка скрутити в баранячий ріг, зігнути в дугу, скласти удвоє, перев’язати стрічкою, обкласти зусібіч цукровою ватою, взяти над ним шефство, опікуючи і дошкуляючи щоденно із самісінького ранку й до його повноліття. Зжерти вкупі з паспортом.» Смачного! Та й у мене щось апетит розгулявся. Піду зготую й собі. Вибір величезний. Можливо, «Шибайголову в шоколаді», може, «Форшмак із розбишак». Зрештою, я не відмовився б і від «Дурепочки з маком… »
Ой, ледве не забув… А переклав-переказав Григорія Бенціоновича українською мовою Олександр Васильович. Прізвище? Мушу його оприлюднити, тим паче, воно є і на початку, і наприкінці обох книг. Він і швець, і жнець, і в дуду грець, себто Ірванець. Виявляється, відомий нестандартний український письменник XX — XXI ст., окрім усього, ще бавиться й тлумаченнями. Щоправда, донині я читав його переклади лише з польської та білоруської. А ось тепер, як ви пересвідчилися самі, Олександр Васильович доклав своїх «шивових» рук і до росмови. Не здивуюся, якщо він опублікує щось із суахілі чи гінді. Від нього усього можна чекати. Одне слово — бубабіст.
До речі, ці дві книги побачили світ у видавництві «Школа». Радійте, учні. Одне тільки мене непокоїть. Навряд чи Міністерство освіти дозволить «Задачникові з математики» (бо «Шкідливі поради» то вже інше) функціонувати паралельно із дистильованими «арифметичними» офіційними підручниками… А шкода…
