Більше двох з половиною годин у «Дні» вчора йшла розмова, у якій взяли участь до певної міри унікальні постаті новітньої української історії: уродженці «Великої Волині» перший Президент України Леонід Кравчук, народні депутати України академік Микола Жулинський та Сергій Шевчук, генерал-лейтенант Олександр Скіпальський, а також екс-посол у Польщі, великий український поет Дмитро Павличко.
Приводом для зустрічі стало осмислення Волинської трагедії 1943 — 1944 рр., коли у братовбивчому протистоянні загинули десятки тисяч українців і поляків. Серед питань «круглого столу», які, безумовно, вийшли за межі обговорення суто цієї теми, — як запобігти односторонньому переписуванню історії? Чому ми відзначаємо те, що нас розділяє з поляками, а не те, що об’єднує (Грюнвальдська битва, битва під Хотином, «диво на Віслі», коли петлюрівські полки допомогли нововідродженій Польщі вiдстояти незалежність у боротьбі з більшовиками)? Як зробити так, щоб сумні дати не були використані екстремістськими колами обох держав для нагнітання політичних пристрастей? Що потрібно зрозуміти з історичного досвіду українцям? Це питання не тільки волинян, а й всіх громадян нашої держави — від Луганська до Львова, від Луцька до Криму. Якщо історія вже стає «практичною політикою нашого майбутнього», то державі треба йти до правди без допомоги всіляких «адвокатів» й викласти свою чітку позицію. Як відзначив Леонід Кравчук, «національна гідність — то є правда для себе і своїх нащадків».
Розповідь про «круглий стіл» у «Дні» читайте в одному з найближчих номерів газети.
