Суть урядових претензій зводиться до того, що податкові пільги, надані депресивним територіям, використовують не за призначенням. Усі якось забули, що спочатку ВЕЗ було створено для вирішення проблем безробіття і залучення інвестицій. А сьогодні компанії, зареєстровані у ВЕЗ, займаються переважно імпортом товарів, користуючись правом не сплачувати ввізне мито. На митні платежі у 2002 році припало 52% вартості пільг, отриманих ВЕЗ. Учора заступник держсекретаря Мінекономіки Сергій Романюк запропонував депутатам розглянути ідею збереження податкових пільг тільки для тих компаній, які орієнтовані на експорт, а не на ввезення товарів з-за кордону.
Проти цієї пропозиції одразу виступив генеральний директор ВЕЗ «Закарпаття» Володимир Приходько. З його слів, у Закарпатській області пільговим податковим режимом користуються переважно підприємства зі складання автомобілів з іноземних комплектуючих. Йдеться про автомобілі «Шкода» і «Фольксваген». Завдяки автомобільному проекту «Єврокар», зі слів Володимира Приходька, вдалося помітно пожвавити економіку регіону. Адже на одне робоче місце на підприємствах зі складання іномарок претендують майже 6 робітників, задіяних як підрядчики. Володимир Приходько вважає, що сьогодні ВЕЗ не готові ось так відразу переорієнтуватися на експорт.
Ввести єдині правила для роботи всіх українських вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку пропонує Міністерство економіки. Міністр Валерій Хорошковський вважає, що різні податкові режими стали причиною банального перетікання капіталу з одних ВЕЗ до інших. Тобто безподаткові зони у нашій країні вже конкурують між собою. Наприклад, для того, щоб отримати податкові пільги, у Донецькій області досить внести інвестицію у розмірі 250 тисяч доларів. Для сусідньої Луганської області ця сума дещо вища, і в результаті луганчани минулого року не залучили до своєї ТПР жодної копійки інвестицій. Тепер їхній «зоні» загрожує закриття, оскільки Мінекономіки вимагає позбутися «мертвих» ВЕЗ і ТПР.
Передбачається, що новий закон про вільні економічні зони вирішить і конфлікт, що розгорається навколо імпорту м’яса. Митники сумніваються, що м’ясо є сировиною, і вважають, що надавати пільги на сплату з нього ввізного мита недоцільно. Найбільшу кількість м’яса імпортують до Донецької області, і тамтешні виробники ковбаси вважають, що ввозять чисту сировину. У крайньому випадку вони погоджуються, щоб м’ясо вважали комплектуючими і запчастинами до їхньої ковбаси. Минулого року Верховна Рада звільнила від податкових пільг імпорт сільгосппродукції. Але вже цього року донецькі фірми виграли шiсть судових справ, здобувши право на збереження пільг. Річ у тому, що згідно з Конституцією, закони в Україні не мають зворотної дії, а отже, не можуть скасувати раніше проголошених пільг. Відповідне роз’яснення з цього приводу за наполяганням «донецьких фермерів» зробило й Міністерство юстиції. Перший заступник голови Митної служби Олександр Єгоров учора знизав плечима і признався, що ситуація до болю нагадує йому скандально відому історію зі скасуванням пільг для СП.
А ось секретар Ради з питань ВЕЗ Донецької області Віктор Письмак, у свою чергу, поскаржився депутатам на дії митників. З його слів, часто на митниці штучно затягують оформлення вантажів з імпортним м’ясом, і продукт через це псується, так і не дійшовши до ковбасних цехів. Віктор Письмак заявив, що наша країна нині переживає дефіцит м’ясопродуктів. У зв’язку з цим дію ввізного мита на м’ясо він вважає безглуздою. Доти, поки мито діє, м’ясний імпорт просто приречений іти второваними доріжками через ВЕЗ. Віце-прем’єр з питань АПК Іван Кириленко вважає, що за умови державної підтримки вітчизняні виробники без проблем зможуть задовольнити внутрішній попит. А ось у Донецькій ВЕЗ посилаються на деякі таємні дані Міністерства аграрної політики, згідно з якими країні загрожує дефіцит м’яса. І це дає натхнення для мало не «джихаду» проти Митної служби.
У «коаліції» критиків ВЕЗ найбільш чітку позицію займають податківці. Заступник голови Податкової адміністрації Олексій Шитря вважає, що ВЕЗ в Україні слід зберегти, але тільки ті, які показують економічну ефективність. Вимірювати таку ефективність Податкова пропонує наявністю різниці між сумою сплачених суб’єктами «зон» платежів до бюджету й отриманих пільг. Протягом останніх трьох років сума наданих українським ВЕЗ пільг виросла в 3,3 разу, а податкові платежі — лише в 1,5. У результаті сумарне сальдо минулого року вперше виявилося негативним. Пільг ВЕЗ і ТПР отримали на 367 мільйонів гривень, а до бюджету сплатили 322 мільйони.
Оцінювати парламентські перспективи пропозицій Кабінету Міністрів поки рано. У тому, що вони будуть, можна вже не сумніватися. Депутати завжди із задоволенням брали участь у перерозподілі ринків шляхом держрегулювання. А саме так вони, судячи з усього, і сприймають ініційовану урядом зміну правил роботи ВЕЗ. «Під шумок» додаткові пільги можуть отримати і деякі галузі, які мають гідних лобістів. Перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань економічної політики Володимир Демьохін, наприклад, учора заявив, що на податкові пільги заслуговують передусім судно-, авіа- й автомобілебудування. Загалом, ревізія роботи українських офшорів, схоже, знаходиться лише на початку захопливого сюжету.
