Не сумніваюсь ні секунди, що поляки цього хочуть. У мене взагалі щодо поляків є впевненість. Вона у мене з того, що я трохи вивчав історію українсько-польських взаємин. Мати уявлення про них — значить мати уявлення і про історію Польщі. І про поляків.
Польща — не те саме, що Чехія чи Угорщина. Ті можуть, звільнившись від обіймів «Третього Риму», зітхнути з полегшенням і забути. Вони весь час почувались європейцями. Польща жила інакше. Її еліта, що знає історію, — добре знає, що у Польщі в минулому вже були прекрасні союзи й договори, а потім союзники без поляків сідали за один стіл з ворогами і торгували Польщею. Це називалось «поділ Польщі». Було їх кілька. Достатньо, щоб в’їстися аж у генетичну пам’ять і породити недовіру навіть до найкращих союзів. Навіть якщо це ЄС і НАТО. Що якраз доречно в останні дні показали свою непевність. Полякам союзів не досить. Їм потрібна гарантія, що імперія на сході не відновиться. А для цього їм необхідна незалежна Україна.
Крім того, в тій же пам’яті поляків закладено, що перед тим, як почати торгувати Польщею, їхні союзники кожен раз встигали продемонструвати повну байдужість до прав українців на державність чи хоч би на життя. Так було в епоху Руїни, так було після 1918 р., так було напередодні другої світової, коли союзники «не помітили» навіть голодомору. З такою пам’яттю полякам не могло подобатися нинішнє безкінечне роздування скандалів щодо України, фактичне підштовхування в обійми Москви. Таке ставлення до України поляки сприймають як небезпечне і для себе, а тому вони абсолютно природно стали «адвокатами України в Європі».
Полякам необхідна й наша енергетична незалежність від Росії. Це ясно. Цього вже досить, щоб їм подобалась ідея нафтопроводу «Одеса — Гданськ». А він ще й давав їм диверсифікацію джерел нафти! А він ще й давав їм можливість заробити на транзиті! Тобто ще й економічно вигідно. Все це так ясно, що «Броди-Гданськ» уже давно було б збудовано. Поляки навіть самі, без жодних сторонніх інвесторів його збудували б. Варто їхнім союзникам всього лиш дати «месидж», що їм це теж потрібно!
А які сигнали були в реальності? Демонстративно крутили носом, перебирали купу довших і ще довших, дорожчих і ще дорожчих варіантів транспортування каспійської нафти і одночасно демонстративно дистанціювались від України, творили нові й ще новіші «шкандалі» з непевних і ще непевніших приводів. «Месіджі» були аж надто ясні — хоч через Марс, тільки не через Україну без Росії!
Що Польща могла робити? При всій її зацікавленості й адвокатстві не могла вона повестися так, як Україна. Це Україні в її відчайдушному становищі діватись нікуди і вона пішла на ризик — таки будувала нафтопровід.
Але поляки давно готові почати. Як тільки Захід ясно покаже, що йому це вже треба. Хотілось би надіятися, що відновлення інтересу до «труби» свідчить саме про це. Хотілось би надіятися, що «дружнєє посланіє», яке в дещо комісарському стилі написали пан посол «сотоваріщі» теж для того. Хоч його зміст і викликає заперечення, але хіба листи, писані такими людьми, призначені для того, щоб їх розуміти буквально? Тому я не маю жодного бажання сперечатися з тим змістом, показувати ще раз, чому українці дійшли аж до явно поганого наміру влаштувати реверс.
Хочеться надіятися, що минула вже найтемніша пора ночі, що вже на горизонті світліє. Вже навіть видимі ознаки ніби є. Які? Коли наш хімбат почали направляти в Кувейт, я зразу зрозумів — це так просто не мине, щось із того повинно початися. Так і сталося. Досить скоро після того, як американці звинуватили Росію в продажі Іраку ракет, звично знайшлася (а як же!) на Заході газета, яка оперативно «перевела стрілки» на Україну. Виходило, що більшість тих ракет продали ми. Причому дуже нахабно. Кілька місяців тому тої газети було би цілком досить, щоб розгорівся черговий скандал. А тепер? Коротке «фе» з нашого боку, а далі — незвична тиша. Все. Вичерпалось. До цієї «дези» поставились так, як і належить: «солідні люди негідної поведінки не помічають».
Не виключено, що політика Заходу щодо України таки змінилася. Якщо їм більше не треба демонстративно від нас дистанціюватися, а їх інтерес до альтернативного джерела нафти був і є, то шанси ділянки «Броди — Гданськ» стають явно реальнішими. Бо тоді залишиться тільки одна достатньо сильна країна, якій цього й далі не хотілось би. Це — Росія. У неї дві серйозні причини. Одна всім явна — це конкуренція її нафті та її нафтопроводам зі всіма наслідками. Друга — як відомий скелет у шафі. Нафтопровід збільшуватиме незалежність України, а до таких речей Росія ставиться дуже ревниво.
Польщу це, природно, аж ніяк не зупинить. Навпаки. А як тепер поведеться щодо цього Захід — побачимо. Але тепер саме від нього, а не від України, залежить, у який бік потече нафта по трубах. Українці своє вже зробили і всім, серед них і автору згаданого листа, зрозуміло, що «жили рвали» аж ніяк не заради реверсу. Поляки готові й уже втомилися чекати. Черга за Заходом — прийняти польську готовність і дати завершитися проекту, надавши, тим заодно велику підтримку українській незалежності. А з нею — ринковим реформам, демократії, свободі слова, правам людини і т.д., за які вони у нас так сильно переживають.
ДО РЕЧI
Віце-прем’єр України Віталій ГАЙДУК критикує позицію європейських країн щодо реалізації проекту нафтопроводу Одеса — Броди і заявляє про необхідність з їхнього боку докласти зусиль для його реалізації. «Україна понад рік веде переговори з Польщею про реалізацію проекту й не може просунутися, і якщо для Європи Одеса — Броди не цікавий, то в цьому випадку Україна прийматиме рiшення, що робити з нафтопроводом», — сказав В. Гайдук, коментуючи опубліковану в «Дні» статтю послів США, Німеччини та Польщі із застереженням Україні використати нафтопровід Одеса — Броди в реверсному режимі. Разом iз тим віце-прем’єр підтвердив наміри уряду докладати зусилля для реалізації європейського напрямку нафтопроводу. «Ми докладатимемо зусиль, але такі ж зусилля повинна докладати й Європа, оскільки, з мого погляду, вона поводиться неадекватно в ситуації, що склалася», — підкреслив він. В. Гайдук нагадав, що вже зараз існує «обмеження щодо Босфору в плані транспортування нафти (до Європи)». Віце-прем’єр повідомив також про розмову, яка відбулася в нього в Лондоні з президентом ЄБРР. «Я сказав Жану Лем’єру, що Європа прокинеться тоді, коли почне працювати нафтопровід Баку — Джейхан, і коли та нафта, яка є сьогодні в Європі, піде на Американський континент, — тоді повернеться інтерес до нафтопроводу Одеса — Броди».
