Ми продовжуємо публікувати листи читачів із відповідями на запитання, поставлені у статті Наталі Трофімової «В очікуванні імпульсу до боротьби» («День», №36). Початок — у вчорашньому випуску «Пошти «Дня».
Створивши умови для розкрадання державної власності, процвітання організованої злочинності, ми виростили страшного монстра, ім’я якому — корупція. Перед ним безсилі вищі виконавчі і законодавчі структури, правоохоронні органи. Довгий час в Україні на корупцію як явище було накладено табу, що негативно позначилося на розвитку законодавчої бази, побудові громадянського суспільства і особливо помітно на міжнародному авторитеті держави.
Однак реалії розвитку українського суспільства примусили політиків заговорити про існування корупції. Факт створення Східноєвропейського відділу Всесвітньої організації «Парламентарії проти корупції» вселяє певні надії, що вирішення даної проблеми може зрушити з мертвої точки.
А тепер про рецепти. Навряд чи можна видати готовий рецепт боротьби з корупцією в Україні з причини багатоликості і різноманіття форм її існування. Навряд чи варто розмірковувати про якусь «війну менталітетів», тому що в Україні є тільки один менталітет — брати. Корупційний слід простежується навіть у таких сферах, як присвоєння різного роду звань і вчених ступенів.
Специфіка вітчизняної корупції полягає у її масштабності. Хто винен більше: той, хто дає, — чи той, хто бере? Думаю, винна держава, яка породила «тих, що дають» і «що беруть».
Для кожної держави існує свій відлік початку антикорупційної революції, хоча б перших кроків у цьому процесі. В Україні достатньо «гучних справ» і багато з них пов’язані з багатомільйонними і багатомільярдними фінансовими розкраданнями, зловживанням службовим становищем, порушенням законів держави. Для початку пропоную керівникам відповідних відомств, у чиїх сейфах зберігаються списки осіб, які збагатили себе внаслідок розвалу банку «Україна», сказати суспільству правду.
Те саме могли б зробити й інші державні діячі, чиновники різних рівнів влади, які володіють даними про фінансові афери, розвал цілих галузей господарства, розкрадання бюджетних коштів. Давайте хоч із цією проблемою почнемо боротися зі своєї ініціативи, а не за вказівкою міжнародних організацій.
