Відставку Олександра Бондаря з посади голови Фонду держмайна прогнозували вже давно, але новина про те, що заяву вже написано, однаково стала несподіванкою. Голова ФДМ написав заяву за власним бажанням після засідання Кабінету Міністрів, присвяченого виконавчій дисципліні державних відомств. Окреслене звільнення, судячи з усього, має на увазі, що саме Фонд держмайна виявився найбільш недисплінованою структурою. Мотивів для таких висновків ФДМ давав не більше, ніж багато інших відомств, але і без цього зрозуміло, що насправді відставка Олександра Бондаря має, передусім, політичні причини.
Нині до розгляду у Верховній Раді готується програма приватизації на 2003—2008 роки. Депутати визначають, за якими правилами продовжиться глобальний перерозподіл власності в країні. Зміна керманича (або «крайнього») української приватизації, безумовно, полегшить процес політичних торгів навколо шестирічної програми. Фінансово- політичні групи, що визначають головний попит на держпакети акцій українських підприємств, явно не заперечують проти того, щоб поставити на чолі ФДМ більш лояльну людину, ніж Олександр Бондар. Він останнім часом не приховував складних відносин із деякими великими українськими інвесторами, а ті, в свою чергу, відповідали йому абсолютною взаємністю, блокуючи через суди будь- які більш-менш привабливі конкурси. Кандидатуру нового глави Фонду, очевидно, розглядатимуть «у пакеті» з програмою приватизації. Тепер Президент пропонуватиме парламенту нову фiгуру.
Голова управління економічної політики Адміністрації Президента Павло Гайдуцький повідомив, що саме підтримка більшістю фракцій парламенту стане головним критерієм, за яким розглядають кандидатів. З його слів, дещо більші шанси на затвердження мають люди, які нині не працюють у структурах ФДМ, і, швидше за все, «це буде політик, здатний пожвавити процес». Саме призначення, як вважає Гайдуцький, відбудеться вже до кінця тижня, тому що затягувати процес ризиковано. Він також визнав, що на сьогодні в Адміністрації Президента немає єдиної кандидатури на цю посаду.
Водночас, за неофіційною інформацією, проект указу про подання до парламенту на посаду голови ФДМ вже не тільки готовий, але й поданий на підпис. За тими самими даними, у цьому проекті значиться прізвище народного депутата Володимира Заплатинського. Він є членом колегії Фонду, і в цьому органі до певних часів був вельми активним. Також відомо, що Заплатинський має контакт із заступником голови Фонду Юрієм Гришаном. Як можливі кандидати на посаду голови ФДМ розглядають ще три людини: 1-й заступник голови ФДМ Михайло Чечетов, заступник голови Фонду Юрій Гришан і директор Міжнародного інституту приватизації Олександр Рябченко. Михайло Чечетов переважно виконує обов’язки глави Фонду в період частих лікарняних Олександра Бондаря. Юрій Гришан вважався найбільш імовірною кандидатурою під час минулої хвилі чуток про відставку Бондаря, після чого їхні відносини були далекі від ідеальних. Відомо, що якби Бондар ще деякий час пропрацював у Фонді, Гришана звільнили б. Олександр Рябченко заявив про себе як про фахівця на посаді голови контрольної комісії з питань приватизації у парламенті минулого скликання. Сам Рябченко, оцінюючи значення кадрового питання з Фонду, сказав, що призначення нового глави Фонду повинне розблокувати приватизацію в країні. Всі кандидати поки не коментують свої шанси.
За авторитетом в українській приватизації згаданим кандидатурам не поступається Олександр Пасхавер, президент Центру економічних реформ. Але через низку суб’єктивних причин (передусім власне небажання) його участь у гонці претендентів практично виключено. Також варто відзначити, що дуже велика ймовірність появи на посту головного приватизатора країни людини, яка до цього дня з приватизацією зовсім не асоціювалася. Недаремно Павло Гайдуцький заявив, що на нинішньому етапі для глави Фонду найбільш важливою якістю є вміння ініціювати переговори і домовлятися. Адже саму процедуру підготовки і проведення приватизації різних об’єктів у ФДМ уже відпрацьовано до автоматизму.
А для самої української приватизації зміна голови Фонду держмайна є обнадійливою. Олександр Бондар є дуже хорошим фахівцем у сфері перерозподілу власності, щоб безоглядно йти на компроміс із парламентом у дискусії про програму приватизації. А новий кандидат буде вимушений це зробити, інакше його просто не затвердить Верховна Рада. Навряд чи це буде представник якої-небудь певної регіональної групи. Вже занадто очевидно різняться їхні бізнес-інтереси. Але саме фінансово-політичні групи в результаті самі визначать того, хто буде надалі продавати їм держмайно. А це означає, що майно нарешті почнуть продавати.
