Без проїзду в тролейбусах більшість тернополян життя собі не уявляє. Міський електротранспорт — зручний і дешевший порівняно з іншими видами транспорту. Тролейбус став своєрідною рятівною паличкою городян.
Але близько 40 відсотків пасажирів, що користуються тролейбусами в Тернополі, — це пільговики. А проїзд переважної більшості пільгових категорій після прийняття у минулому році Бюджетного кодексу фінансується з держбюджету. Та компенсаційні гроші надходять з великим запізненням. Наприклад, у 2002 році для відшкодування пільгового проїзду в міському електротранспорті було передбачено 2,5 млн. гривень. Живими грішми надійшло лише 1,5 млн. гривень. 1 млн. гривень затримували надто довго. Врешті, на суму було зроблено взаємозалік у рахунок сплати за електроенергію, але його провели аж наприкінці грудня. У цьому році з передбачених держбюджетних субвенцій на пільговий проїзд у міському електротранспорті та автобусах поки що не надійшло жодної гривні. А загалом в останні 5 років за пільговий проїзд в бюджети відшкодовують КП «Тернопільелектротранс» лише третину коштів від потреби. Недофінансування пільг просто добиває «рогаті» вагони, робить електротранспорт у Тернополі збитковим. Наслідки передбачити неважко — торік навіть були випадки затримки заробітної плати водіям тролейбусів, а оновлення рухомого складу взагалі стало майже недосяжною мрією.
Промовистим є такий факт — у даний час у Тернополі налічується 80 тролейбусів, понад 60 з них відпрацювали по два терміни експлуатації. Парк міських тролейбусів оновлювали ще на початку 90-х років. Тоді було придбано 14 машин. І все. На щастя, в останні 6-7 років Бог оберігав від дорожньо-транспортних пригод через зношене електрообладнання тролейбусів.«Так довго тривати не може», — робить висновок начальник міського управління транспорту і зв’язку Степан Фронц.
— У міському бюджеті-03, — каже головний транспортник міста, — ми плануємо закласти кошти для придбання кількох тролейбусів — або нових вітчизняних, або чеського виробництва що були у користуванні, але термін експлуатації яких ще не минув. Підтримувати та розвивати електротранспорт просто необхідно. Бо це, насамперед, екологічно чистий вид транспорту. А по-друге, для нього є готове дороге електричне господарство — 10 трансформаторних підстанцій, 70 кілометрів ліній контактної мережі, інше електрообладнання. То чому ж нам відмовлятися від усього цього?
Нові засоби міського транспорту — мікроавтобуси та переобладнані вантажівки (так звані буси) — через малу вмістимість пасажирів та збільшення інтенсивності руху на дорогах — явище недовготривале. Деякі перевізники, що добре стали на ноги, уже починають відмовлятися від них і купують автобуси принаймні середнього класу. Важко не погодитися, що електротранспорт теж має перспективу. «Він може працювати прибутково, якщо б пільги фінансувалися хоча б наполовину», — стверджує Степан Фронц.
