Як обіцяють автори та видавці, робота над останніми п’ятьма томами вже завершується і вони побачать світ у 2003 — 2004 роках. То ж українське суспільство невдовзі матиме повну «Історію релігії в Україні», що складатиметься із таких томів: «Дохристиянські вірування. Прийняття християнства» (редактор проф. Лобовик); «Українське православ’я» (ред. проф. Яроцький); «Православ’я в Україні» (редактори проф. Колодний і доцент Климов); «Католицизм в Україні» (ред. Яроцький); два томи «Протестантизм в Україні» (ред. Яроцький); «Релігійні меншини в Україні (редактори Колодний і к.філ.н. Бучма); «Нові релігії України» (редактори Колодний та проф. Филипович); «Релігія української діаспори» (ред. Колодний та Недавня). Останній, десятий том, має назву «Релігія і релігійність в незалежній Україні» (ред. Колодний).
Перший том побачив світ 1996 року, останній, як було згадано, планується на 2004 рік. До написання матеріалів «Історії» залучені численні історики-релігієзнавці України, української діаспори і вчені-богослови церкви Євангельських християн-баптистів. Головою Редакційної колегії «Історії релігії в Україні» є керівник Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ доктор Анатолій Колодний. Авторський колектив керується у своїй роботі настановами об’єктивності, історизму, світоглядного плюралізму, конфесійної незаангажованості. Видають «Історію релігії в Україні» видавництва Українського центру духовної культури та «Світ знань».
Важливо зауважити, що за радянських часів в Україні не вийшло у світ жодної серйозної наукової монографії з історії релігійного життя країни, а твори, що видавалися, були, як правило, пронизані духом універсального заперечення і атеїзму — про якісь там історизм чи плюралізм тоді не йшлося. Численні періоди і теми були фактично під забороною або допускали тільки одне трактування. Скажімо, історії греко-католицької або протестантських церков мали тоді писатися виключно чорною фарбою.
Книгу п’ятого тому «Історії релігії в Україні» написали: д-ри філософських наук П. Кралюк, П. Яроцький, В. Любащенко, д-р богослов’я С. Санніков, к.філ.н. Ю. Решетніков. На презентацію книги зібралося чимало науковців, журналістів, а ще — баптистів (значна частина нового тому присвячена саме церкві Євангельських християн-баптистів). На жаль, серйозно ознайомитися з новим томом перед презентацією «встигли» тільки його автори і тому про якусь серйозну критику чи зауваження не йшлося (це трапиться трохи пізніше).
Голова Держкомітету у справах релігій Віктор Бондаренко — один із співавторів «Історії релігії в Україні» — висловив думку, що книга «Протестантизм» — кращий том із тих п’яти, що вже надруковані. Він підкреслив високий рівень книги, укладеній кращими українськими фахівцями на базі численних різномовних джерел. Матеріал книги відзначають повнота, об’єктивність, науковість і, одночасно, доступність. А її надзмістом, постійним фоном є толерантність. Це перше подібне видання в нашій новітній історії і ще одна ознака відкритості українського суспільства. Голова Держкомітету згадав ще про те, що в Україні постійно росте кількість і тираж друкованих церковних ЗМІ. Сьогодні — це сотні видань, які вже складають понад 2% всієї періодичної продукції України.
Голова Всеукраїнського союзу об’єднань Євангельських християн-баптистів (ВСОЄХБ) Григорій Комендант у своєму виступі сказав, що вихід тому «Протестантизм» — це помітна подія в житті церкви Євангельських християн-баптистів. У книзі правдиво і науково відображено як протестантський рух, так і життя Баптистської церкви. Її читатимуть не тільки вчені та пастори, а й багато звичайних членів церкви. Пан Комендант розповів також про свою церкву.
ВСОЄХБ — найбільша в Україні протестантська церква, до складу якої входять і християни-баптисти української діаспори. Це, між іншим, найбільший баптистський союз у Європі (до речі, Григорія Комендата не так давно було обрано президентом Європейської баптистської федерації). За кількістю релігійних організацій ЄХБ офіційно займає четверте місце серед церков України. Її 2300 церков об’єднують 141 тисячу віруючих. Союз активно розвивається — щорічно відкривається 100 — 150 нових церков, а це майже 10 тисяч віруючих. ВСОЄХБ бере активну участь у громадському житті України, зокрема вносить суттєвий вклад в різні соціальні проекти, розгорнув широку благодійницьку мережу.
Професор Анатолій Колодний, голова Редакційної колегії десятитомної «Історії», нагадав присутнім, що Відділення релігієзнавства — то єдина в Україні наукова інституція, яка, починаючи з початку 90-х років, професійно займається науковим релігієзнавством. Відділення веде широку видавницьку діяльність (за останні 5 років побачили світ понад 60 солідних друкованих праць); має сталі наукові контакти з колегами iз інших країн світу, бере постійну активну участь у міжнародних конференціях та семінарах.
Пан Колодний згадав, як страшно було починати — братися за десятитомне видання «Історії релігії в Україні». А сьогодні авторський колектив вже близький до повного завершення роботи. Він також розповів, що Євангельські християни- баптисти першими серед інших церков почали співпрацювати з Відділенням релігієзнавства. Йдеться, зокрема, про підготовку науковцями Київського християнського університету дисертацій у Відділенні. Вже відбувся перший успішний захист дисертації на ступінь кандидата філософських наук — її захистив проректор Християнського університету Юрій Решетніков. Важливою була й спільна праця над томом «Протестантизм» — деякі розділи книги укладені баптистами — доктором богослов’я Сергієм Санніковим та к.філ.н. Юрієм Решетніковим. «На жаль, — каже пан Колодний, — інші церкви досі бояться працювати з нашими науковцями. Між тим ми завжди намагаємося буди неупередженими у вiдносинах з усіма церквами.»
Професор Яроцький, головний редактор презентованого п’ятого тому, наголосив, що й зараз провадиться ще мало досліджень протестантизму на теренах України, мало друкується наукових праць. По суті, протестантські церкви все ще залишаються в очах багатьох науковців маргінальними, хоча вони давно такими не є. Між тим на Заході йде постійний потік наукових робіт на ці справдi актуальні для сучасного суспільства теми. Тому «Історія» — то тільки початок систематичних досліджень протестантизму, який має в Україні досить глибоке історичне коріння. Тут досі залишається чимало «білих плям», недосліджених наукових проблем, пов’язаних, зокрема, з Реформацією на теренах Речі Посполитої.
Баптизм в Україні має драматичну історію — 140 років гоніння, невизнання, постійної Голгофи за віру. Як в Російській імперії, так і в Радянському Союзі це була переслідувана катакомбна церква, а її члени клеймувалися як «іновірці», «сектанти». Між тим сьогодні ВСОЄХБ — то сучасна, відкрита до суспільства, готова співпрацювати з представниками інших церков і конфесій церква. Вона має чітку ієрархію, богослов’я, освітянські заклади (2 університети, 10 інститутів, 19 коледжів, 5 семінарій, музична школа і 1400 недільних шкіл).
Д-р Яроцький підкреслив, що том «Протестантизм» — то перше в Україні систематичне наукове викладення історії раннього протестантизму на теренах країни. При підготовці матеріалів використані численні джерела, включно з архівними, — українські, польські, німецькі.
На думку проректора Київського християнського університету пана Юрія Решетнікова, «Історія» і, зокрема, том «Протестантизм», є переконливим заперечення поширеного в Україні погляду на євангелічний рух як на натиск західної пропаганди. Для віруючих же цей рух є спробою повернутися до євангельського християнства. Хоча бувають і економічно-соціальні наслідки — деякі віруючи християни-баптисти успішно займаються, наприклад, бізнесом. А сьогодення всі вони сприймають насамперед як свободу віри, свободу совісті — вперше за всю історію християн-баптистів в Україні.
Книга «Протестантизм» знайде, безумовно, свого читача. Хоча б тому, що там чимало «історії майже інкогніта» — подається матеріал, на який традиційно не ставились особливі акценти. Одним із прикладів є аналіз впливів західної Реформації і Контрреформації на українське суспільство ХVI — XVII ст. Ось, наприклад, що написано у VI розділі нового тому: «Протестантські ідеї знаходили, зокрема, поширення в середовищі братчиків (українських православних) і відповідно у творах авторів, пов’язваних з братствами. Братчики вважали, що миряни можуть вільно інтерпретувати Біблію та богословські твори. …Вони акцентували увагу на внутрішній релігійності, віддаючи їй перевагу перед зовнішньою благочестивістю. …Братські теоретики висунули ідею про колективну відповідальність духовенства i мирян у справі спасіння і вважали, що для спасіння мирянам священнослужителі так само потрібні, як священнослужителям миряни. …Своєрідним втіленням протестантських ідей стали українські переклади біблійних книг на «просту мову», як наприклад, «Пересопницьке євангеліє».
