Схоже, що тема «Нові чоловіки», піднята в «Громадському форумі» («День», № 217 від 26.11.2002), зачепила сильну половину українського суспільства за живе. Немов прокинувшись від сну, голови сімейств і холостяки поспішили відгукнутися на нашу пропозицію поділиться своїм баченням образу «справжнього чоловіка». Такої кількості листів не збирала ще жодна тема «Громадського форуму». Одні автори доводять (можливо, небезпідставно), що в нинішніх економічних умовах чоловіку дуже важко залишатися головою і годувальником сім’ї, а інші — що, незважаючи ні на що, чоловік повинен бути самим собою. Тож, схоже, ми дещо поквапилися, написавши, що «експертиза «Громадського форуму» дещо заспокоїла пристрасті». Вони ще тільки розпалюються, і як перша іскра — лист киянина Дмитра МАРТИНОВА.
Преамбулою винесеної на «Громадський форум» теми «Новий чоловік» стали нарікання «наївної жінки» з районної служби зайнятості, яка запропонувала одному з постійних відвідувачів цього закладу взяти участь у громадських роботах з оплатою в 140 грн. на місяць.
Звичайно, таке працевлаштування в суспільстві з яскраво вираженим патріархальним устроєм для чоловіка, дружина якого (невідомо, яким чином) заробляє в Італії $500, виглядає неприйнятним, оскільки заробляти лише «на транспорт» для голови сімейства абсолютно негідно. «Жалісливій» працівниці служби зайнятості слід би це знати і враховувати, а не просторікувати про нинішніх чоловіків.
Сьогодні чоловікам нелегко, головним чином тим, кому не 40, які в більшості своїй залишилися гордими носіями незапитаних поки професій, отриманих свого часу для забезпечення діяльності колишніх промислових гігантів зруйнованої радянської імперії. Зрозуміло, дипломованому фахівцю можна покапризувати і не поспішати погоджуватися на явно занижену зарплату, але при цьому не можна забувати народну мудрість — «на торгу два дурні: один мало дає, інший багато просить». І стосовно висунутих обвинувачень в інфантильності чоловіків, які «так спокійно відчувають себе на утриманні у жінок», як вже було помічено, ця тенденція в наших гендерно урівноважених сім’ях проявляється, і часом нерідко, але є вона не першопричиною, а наслідком сьогоднішньої економічної нестабільності, що б’є, як правило, саме по сильній статі. Жорстокі реалії сьогодення, зрозуміло, вносять свої корективи у внутрісімейні усталені стосунки, але принцип патріархальності в українській сім’ї був і залишається гарантом відродження і зміцнення «одиниці суспільства». Український чоловік був і залишається домінуючою основою в сім’ї, що забезпечує її існування і відтворення, без якого нація приречена на асиміляцію і зникнення.
