Хаос знову заволодів вулицями венесуельської столиці Каракас. Особливих дивідендів вуличні демонстрації поки що жодній зі сторін не принесли: ані опозиції, яка вимагає відставки президента Уго Чавеса, ані президенту, країна якого потерпає через народні хвилювання, ані самому народу, настрої якого розділилися навпіл. Одна частина демонстрантів наполягає на проведенні дострокових виборів у країні, інша, навпаки, прагне, аби Чавес залишився президентом. Перед венесуельським керівником, здається, тільки два вибори: вдатися до допомоги військових і розігнати непокірних, або ж оголосити чергові вибори в країні.
На те, що маніфестанти заспокояться і мирно розійдуться, сподівань найменше. За останні десять днів демонстрації не затихали, а розросталася, щодня на вулиці виходять тисячі нових невдоволених політикою Чавеса. Жару додає приватне телебачення, керівництво якого подає в ефір здебільшого заклики опозиції. Це вже призвело до того, що прибічники президента захопили кілька студій і розгромили в них апаратуру. Троє осіб минулої п’ятниці в сутичках із поліцією загинуло, десятки було поранено. Переговори з опозицією жодних результатів не дали. Їхня основна вимога — піти у відставку — кардинально розходиться із позицією Чавеса: відбути повністю термін, прописаний конституцією — тобто, до 2007 року. Триматися при владі йому дається нелегко. У квітні у Венесуелі стався переворот, було обрано нове тимчасове керівництво, однак протрималося воно всього два дні. Чавес знову повернувся на президентське крісло. Правда, на нього було покладено вину за загибель сорока демонстрантів у сутичках з військовими. Попередній досвід, схоже, стримує президента вдатися по допомогу до збройних сил цього разу, хоча зараз армія Венесуели цілковито стоїть на боці Чавеса. Після квітневого перевороту президент провів докорінні перестановки в керівництві збройних силах. «Без сумніву, президент контролює ключові частини збройних сил, які підтримують його на цей час. Перебування Чавеса при владі повністю залежить від того, як довго дозволять йому це військові», — переконаний венесуельський соціолог Луїс Вісенте Леон.
Венесуельських демонстрантів не задовольняє, по- перше, ситуація в нафтовій справі країни, керівництво якої повністю підконтрольне президенту, і, вже по-друге, низький рівень життя населення, що в принципі характерне для більшості латиноамериканських країн. Оголошення дострокових виборів у Венесуелі настільки ж імовірне, наскільки й нереальне. Венесуельський парламент розглядає подібну ідею, однак великою мірою рішення депутатів залежить від волі президента. Останній поки що навіть не натякав, що ладен поступатися досить різнорідній опозиції. Варто, до речі, зазначити, що серед політиків Венесуели найбільшу популярність має все-таки президент Чавес. Навіть при тому, що його рейтинг через недавні події упав до 30%, президента підтримує майже половина венесуельської бідноти, яка становить переважну більшість електорату країни. Якщо взяти до уваги, що опозиція, швидше за все, не зуміє висунути одного кандидата, то перемога може виявитися на боці нинішнього венесуельського лідера. Утім, яким би рішення Чавеса у цій ситуації не було, більшість венесуельців наразі очікує зростання в країні напруги, що зрештою може призвести до чергового кровопролиття.
Неспокій у венесуельському суспільстві спричинив до струсів економічних. Нафтова галузь, на якій фактично тримається венесуельська економіка, щодня зазнає внаслідок демонстрацій мільйонних збитків. Венесуела — п’ятий за обсягом експортер нафти у світі та перший постачальник нафти до Сполучених Штатів. Ситуація на світовому ринку нафти, таким чином, стала заручницею венесуельської політичної кризи. Заручником долі став і сам Уго Чавес, який до влади прийшов десять років тому унаслідок... перевороту.
