Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

19 жовтня, 2002 - 00:00


19 жовтня

У центрі Хмельницького зводиться найфешенебельніший будинок. З магазинами, офісами, підземними гаражами. На цьому місці ще минулої весни були звичайні пострадянські крамниці, будиночки. Мабуть, якось забудовники домовилися з власниками всього того, що знесли, аби підготувати майданчик під «найпрестижніший об’єкт».

Одначе тут-таки склалися деякі непередбачені обставини. В одному з пострадянських будиночків виявились якісь уперті пожильці. На умови, виставлені організаторами проекту третього тисячоліття, не пристали. Не залишили скромні метри квадратні свого житла й наразі тримають оборону, як герої Сталінграда.

Що з того? Вже їхній будиночок опинився в зоні споруджуваного об’єкта. «Неприятель» обніс чужу кревну власність високим парканом. Над дахом зависла стріла крана. Бідолашні пожильці йдуть з дому й додому, наче партизани — лісовими стежками: скрізь чатує небезпека життю та здоров’ю. Позиваються у судах, звертаються в епістолярному жанрі до влади, та поки що нічого добитися не можуть. А будівельники наступають...

Якщо вони не поважають чиюсь скромну приватну власність, то невже сподіваються на повагу до своєї, великої?..

Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ, «День»
Газета: