15 жовтня
Минулого спекотного літа їй стало так самотньо й незатишно, що вона поїхала у тепліші краї. Назавжди.
Приятельки та колеги зрозуміли її, а група в музичній школі, де вона викладала сольфеджіо, зустріла наступницю глухим тупанням ніг. Розчулена випускниця консерваторії навіть не образилася, настільки вражена була таким, хоч і нецивілізованим, виявом любові до колеги з тепер уже теплих країв. А що зовнішності новенької могла позаздрити чергова «міс», а мова порадувати навіть Ольгу Герасим’юк чи Марію Матіос, то комплексами дівчина не страждала. Заплакала лише тоді, коли дізналася, що тупіт той означав лише вимогу викладати на «общепонятном».
А в сусідньому кабінеті плакала її старша колега, бо тато вихованки пробував пояснити, як йому здавалось, українською мовою, що його дитя «по-руські» не розуміє. Батько вийшов з народу так швидко, що забув зняти кепку, так у ній і пояснював жінці своє бачення мовної політики.
І де ж вони всі навчились отак вирішувати мовні питання, щоб аж плакали професіонали?
