Другий тур президентських виборів у Сербії, що відбувся 13 жовтня, результатів не приніс. Вибори визнано такими, що не відбулися, — за даними обробки результатів 91 відсотка виборчих дільниць, явка виборців склала 45,5 відсотка. Виборче законодавство Сербії, як і багатьох інших країн, вимагає явки на дільниці не менш як половини виборців. Отже, свої обов’язки продовжує виконувати «старий» президент Мілан Мілутінович, його повноваження закінчуються 5 січня. Далі — невідомо. Зрозуміло, однак, що торжества демократії в республіці на цей раз не вийшло. Преса, як зазначається, цього разу уникала висловів на кшталт «історичний вибір».
Зараз у мас-медіа колишньої Югославії, як власне, і світу, з цього приводу є лише один коментар: Сербія залишилася без президента. Люди виявилися незацікавленими у виборах, незважаючи на те, що обидва кандидати — і чинний президент Югославії (яка вже перетворилася на союз Сербії і Чорногорії) Воїслав Коштуніца, і віце-прем’єр сербського уряду Миролюб Лабус закликали напередодні під час прямих теледебатів свій народ до активного голосування. Аналітики вже заявляють про те, що виборче законодавство країни давно пора міняти, багато хто посилається на холодну погоду й дощ. З тих громадян, що, незважаючи на несприятливі погодні умови, все ж таки віддали свої голоси, майже 2 млн. проголосувало за Коштуніцу, який себе позиціонує як «м’якого націоналіста», і більше за 800 тисяч — за Лабуса, прихильника ліберальних економічних реформ і якомога швидшого повернення Сербії до нормального міжнародного життя. Екс- президент Югославії Слободан Мілошевич, який зараз знаходиться під слідством Гаазького трибуналу, свою кандидатуру відкликав, але закликав співвітчизників голосувати за лідера Радикальної партії Шешеля. Він до другого туру виборів не пройшов, але продемонстрував, якими є справжні почуття сьогоднішнього середнього серба. Очевидно, більшість тих, хто голосував за «жорсткого» націоналіста Шешеля, або не прийшли на вибори взагалі, або голосували за Коштуніцу. Тепер, згідно iз законодавством, нові вибори президента мають бути проведені не пізніше ніж за три місяці після невдалої спроби і не пізніше як за місяць до припинення дії мандату чинного глави держави.
Серед проблем сучасної Сербії, як відзначають аналітики, — невідповідність існуючих еліт реальним потребам країни і відсутність харизматичного лідера, неможливість поєднання потреби в динамічному сучасному розвитку і намагання зберегти «самобутність», засновану, серед іншого, на очікуванні «сильної руки». Мілошевич, зокрема, був безумовно харизматичним лідером, якого так бракує сьогоднішній Сербії. Зрозуміло, що коаліція ДОС (Демократична опозиція Сербії), що прийшла до влади в результаті повалення режиму Мілошевича, свою функцію вичерпала і виявилася не в змозі запропонувати нації лідера, який був би одночасно і сучасним, і зрозумілим. І зрозуміло, що не все, принаймні в цій частині світу, вписується в загальні схеми.
