Дві останні осені привчили українських любителів футболу до розчарувань. На рубежі жовтня щораз розбивалися наші надії на хоч який успіх українців на міжнародній арені. Тоді, коли європейські футбольні «гранди» тільки розпочинали шлях до єврокубків, українські клуби втрачали всі шанси на призи. Нинішня осінь могла продовжити невеселу традицію. Десять м’ячів, пропущені двома лідерами вітчизняного футболу у виїзних матчах («Аустрія» — «Шахтар» — 5:1, «Ювентус» — «Динамо» — 5:0) не додавали оптимізму. І якщо для чемпіонів країни все насправді закінчилося («Шахтар» відіграв вдома у «Аустрії» лише один м’яч і вибув із Кубка УЄФА), то київські динамівці мали шанс продовжити боротьбу за Кубок чемпіонів. Для цього потрібно було принаймні не програти володареві Кубка УЄФА на його полі в голландському Роттердамі.
Найбільший порт Європи і, коли вірити роттердамцям, світу зустрів віце-чемпіонів України лагідним майже літнім сонцем і переповненими трибунами стадіону «Де Куйп». Зведена ще у тридцяті роки арена із сталевими трибунами, які після недавньої реконструкції були накриті дахом, нагадує заповнену чашу, в якій зберігається дух численних перемог, здобутим «Фейеноордом» за сторічну історію клубу. Вже за годину до гри з «Динамо» трибуни були заповнені публікою, яка натхненно співала футбольні пісні, яких виявилося не менше десятка і слова яких знає кожен уболівальник. В унікальній атмосфері цього стадіону не витримали нерви у знаменитого «Ювентуса», який ледь зіграв тут унічию два тижні тому. Київським динамівцям нічиєї було мало. На день гри голландці випереджали українську команду на очко і посідали саме те друге місце в групі, яке гарантує продовження боротьби за Кубок чемпіонів.
Практично всіх хвилювало одне питання: чи зможуть наші хлопці відновитися психологічно після розгромного програшу у Турині. Тренер «Динамо» Олексій Михайличенко зробив у такій ситуації свій вибір: на поле вийшли найбільш перевірені футбольні бійці, котрі пройшли з «Динамо» не одне випробування. До основного складу повернулися нападник Олександр Мелащенко і захисник Ласло Боднар. Звичне місце у центрі захисту зайняв Горан Гавранчич. Усі п’ятеро іноземних футболістів, придбаних клубом «Динамо» влітку цього року, залишились на лаві запасних.
Гру «Динамо» з «Фейеноордом» показував перший канал нашого телебачення, тому навряд чи варто переповідати події, яких на полі було не так уже й багато. Рахунок 0:0 говорить сам за себе. Сподіваюсь, що всі, хто бачив гру або чув про неї, відчули, як нелегко було динамівцям повірити в себе, витримати атаки досвідченого суперника і створити кілька шансів для перемоги. Особливо слід відзначити воротаря Віталія Реву, який зіграв без жодної помилки, відбивши всі удари нападу «Фейеноорда» на чолі із зіркою місцевого масштабу П’єром Ван Хойдонком. Ззовні здалося, що мобільний азіатський легіон голландців в особі японця Шіні Оно і корейця Чон Сона разом із капітаном команди Полом Босвельтом рано чи пізно перебігають наших, проте у киян Олександра Хацкевича, Андрія Гусіна, Георгія Пєєва та Флоріна Черната таки вистачило сил витримати запропонований темп. А коли на поле вийшли мобільний Йерко Леко і технічний Діого Рінкон, вже український клуб був ближче до перемоги.
Безрезультатна нічия, як визнали тренери обох команд, залишила шанси на вихід із групи і «Фейеноорду», і «Динамо». Наші поки відстають на очко, що не дуже добре. Проте відбулось, здається, найголовніше. Команда повірила в себе. Починаючи з березня 2000 року, київські динамівці програли в Лізі чемпіонів сім матчів поспіль на чужому полі. Серія поразок почалася, коли команду залишили Олег Лужний та Сергій Ребров, які слідом за Андрієм Шевченком подалися грати за кордон. Обриси нової команди, здатної гідно грати у Європі, з’явилися тільки тепер.
За три тижні «Динамо» приймає «Фейеноорд» у Києві. Лише перемога збереже киянам шанси на продовження боротьби. Не програвати грізним суперникам команда, здається, вже навчилася. Тепер черга вчитися вигравати. Не тоді, коли усміхнеться удача, а тоді, коли це конче потрібно. Навіть у кращі свої часи «Динамо» не вміло цього як слід робити. Тепер виходу немає. Або ми вчимося вигравати «на замовлення», або ще одна осінь буде безплідною для вітчизняного футболу. І хоч у чемпіонату України київське «Динамо» поки що лише четверте, ні у кого не виникає сумніву, що саме ця команда вкотре несе відповідальність за місце нашого футболу в Європі. Після гри у Роттердамі є підстави вірити, що під тягарем цієї відповідальності не зламаються ні гравці, ні тренери оновленого «Динамо». Чи так це — дізнаємося за три тижні на «Олімпійському», де гра між «Динамо» та «Фейеноордом» просто зобов’язана зібрати повні трибуни.
