Iнтрига поточного навколосценічного життя в Києві отримала несподіваний шанс на загострення. В клубі «Дежа вю» відбулася презентація нової театральної премії «Київський рахунок».
Особливість нової нагороди — в її суто цеховому походженні. Премія з’явилася за ініціативи відомих і активно пишучих театрознавців — Сергія Васильєва, Олега Вергеліса, Віталія Жежери. Всі троє добре відомі й в театральних, і в журналістських колах, мають репутацію висококласних критиків. Отже, відпочатку довіра до «Київського рахунку» в професійному середовищі вельми висока.
Церемонія зведення перших «Рахунків» пройшла доволі затишно, по-домашньому. Призами слугувала химерна кераміка із салону «Гончарі» і важкуваті дипломи в рамках. Були присутні відомі персоналії зі світу театру, журналістики й літератури. Зазирнув на вогник Роман Віктюк, але у найвідповідальніший момент ретирувався. Нагороду в першій категорії — «Найкращий продюсер сезону» — замість Романа Григоровича вручав письменник- белетрист Андрій Курков. Такими було визнано Оксану Немчук, генерального продюсера агентства «G. A. L.» і Олексія Кужельного, директора фестивалю «Київ травневий» — за запрошення в Київ спектаклів видатного литовського режисера Рімаса Тумінаса. І «Граємо Шиллера» з трупою Московського театру «Современник», і «Маскарад», поставлений Тумінасом у своєму Вільнюському малому драматичному театрі, стали, поза сумнівами, вершинними подіями гастрольного року в нашій столиці.
Найкращою актрисою визнали Галину Ткач, виконавицю головної ролі в спектаклі Театру на Подолі «Концерт для рояля в чотири руки», а найкращим актором — зірку Театру імені Франка Анатолія Хостікоєва, який зіграв центральну партію в масштабній постановці «Отелло». Обох лауреатів, зайнятих гастролями і репетиціями, на врученні не було, так само як і Андрія Жолдака, чий спектакль «Гамлет. Сни» в Харківському академічному українському драматичному театрі імені Тараса Шевченка теж було визнано кращим. Формулювання журі підібрало відповідне — «за режисерське нахабство й провокативність».
Проте зайняти Олімп одноосібно Жолдаку не вдалося. «Гамлет. Сни» поділив премію з виставою «У пошуках втраченого часу» найцікавішою роботою фольклорного ансамблю «Божичі», поставленою в Центрі сучасного мистецтва «Дах». Адекватно, до речі, звучить і формулювання — «за пошук відкритої театральної мови». Мабуть, за останній сезон це одна з небагато робіт на вітчизняних підмостках, автори якої прагнули не стільки добитися визнання у глядача якомога коротшими й примітивними шляхами, але й, дійсно, намагалися осмислити те, що вони роблять на сцені, піти углиб мови театру.
Загалом, судячи зі списку нагороджених, переваги «Київського рахунку» — це спектаклі, що мають, крім суто сценічної якості, ще й енергійний відгук залу, помічені й визнані глядачем. Чи вдасться й надалі суміщати інтереси аудиторії та суворість професійних вимог — питання, звичайно, відкрите. Важливо лише пам’ятати, що рахунок», що дав назву премії «гамбурзький рахунок» — це категорія найсуворішої, без найменших поправок на заслуги або особисті зв’язки, думки.
