Минулий парламентський тиждень закінчився згуртуванням частини депутатського корпусу, що становить, як би це кому не подобалося, щонайменше 226 осіб. Заяву про створення більшості на базі 9 фракцій, зачитану членом депутатської групи «Європейський вибір» Володимиром Піхотою, представники опозиції сприйняли надто емоційно. Але емоції — емоціями, а головні питання, на які треба дати відповідь, такі: наскільки реальна більшість, про створення якої оголосили в п’ятницю, а також чи стане парламент працездатний після її створення.
Постійний представник Президента в парламенті Олександр Задорожний продемонстрував журналістам теку, в якій, за його словами, 226 заяв. Опосередкованим, але досить вагомим підтвердженням того, що пропрезидентські сили все-таки мають як мінімум 226 голосів, можна вважати звернення Президента України Леоніда Кучми до народу, що прозвучало 28 вересня. На думку про те, що у Президента з’явилася опора в парламенті, наштовхує насамперед та рішучість, з якою Леонід Кучма заявляє про намір відстоювати свої позиції. «Непримиренні вимагають, щоб я подав у відставку. Категорично заявляю: я цього не зроблю. Не зроблю тому, що я обраний народом глава держави і відчуваю всю повноту відповідальності за те, що відбувається в країні... Громадянам України мітинги 16 і 24 вересня засвідчили: переворот у нашій країні не вийде». Учора Леонід Кучма закликав фракції і групи, що створили більшість, переглянути порядок денний і визначити пріоритетними питаннями реформування податкового законодавства, соціальні законопроекти і роботу над бюджетом. За словами прес-секретаря глави держави Олени Громницької, Президент має намір запропонувати лідерам більшості активно приєднатися до роботи над опрацюванням проекту політичної реформи, включаючи реформу виборчого законодавства. На зустрічі глави держави з керівниками фракцій і груп також обговорювалася проблема формування коаліційного уряду, при цьому Президент висловив надію, що пропозиції щодо складу коаліційного уряду буде сформовано вже в жовтні. Леонід Кучма також привітав парламентаріїв зi створенням більшості і побажав плідної роботи. «Поява більшості — адекватна відповідь на спроби ряду фракцій заблокувати роботу парламенту», — зазначив він, підтримавши ідею депутатів тримати двері більшості відкритими. У той же час Президент наголосив на тому, що є потреба у захисті інтересів парламентської меншини. «Вони (представники меншини — Ред. ) мають використати всі можливості парламентської роботи, насамперед, у сфері парламентського контролю, натомість, щоб намагатися вирішувати політичні проблеми на вулиці», — сказав він.
Питання, яке абсолютно правомірно порушує опозиція, про дієздатність більшості. На думку представника «Нашої України» Романа Безсмертного, «якщо кількість учасників цієї більшості не збільшиться, принаймні, до 270 осіб, абсолютно ясно, що вона не зможе приймати закони». У цьому є резон: ставити в залежність від наявності в залі кількох депутатів весь законодавчий орган — справа ризикована.
Представники «дев’ятки» заявили про готовність вести розмову з будь-якою з чотирьох опозиційних на сьогодні фракцій. Але навряд чи в «дев’ятці» не розуміють, що розраховувати на приєднання цілої фракції не варто. Ідеологічно близькою до більшості є «Наша Україна». Але неприйнятні для інших суб’єктів парламентського об’єднання вимоги керівництва блоку, а саме — прем’єрського поста для Віктора Ющенка, неучасті в більшості СДПУ(О), і за деякими даними, кадрових перестановок в Адміністрації Президента, зводять практично нанівець перспективи входження цієї фракції до більшості. Зовсім інша справа — окремі частини «Нашої України», як і частини іншої фракції — КПУ. Адже для чого абсолютна більшість так званих депутатів-бізнесменів (а таких фактично від чверті до третини від загального числа) йшли до парламенту? Зрозуміло ж — насамперед вирішувати проблеми бізнесу. Правда, було б помилкою вважати, що людина, яка прийшла в парламент навіть виключно заради бізнесових інтересів, буде абсолютно безпринципною, купуючи будь-кого або продаючись будь-кому, хто заплатить. Але припустимо ситуацію — «Наша Україна» повністю бойкотує (а саме це прихильники Віктора Ющенка і обіцяють у разі невиконання їхнiх політичних вимог) законодавчий процес. Депутатів iз цієї фракції повністю позбавляють можливості впливати на рішення парламенту, повністю усувають від усіх тих владних важелів, заради яких багато хто з них витратив на вибори колосальну кількість грошей. Перспектива 2004 року — це, безумовно, привабливо. Але жити і управляти бізнесом треба сьогодні. Чи під силу великому бізнесу два роки заради світлої мрії протриматися на дійсно злиденному пайку? Сумнівно. Т ак само, як і те, що лідеру КПУ вдасться і далі тримати в шорах свою все більше незадоволену «політикою партії» фракцію. Незадоволення депутатів-комуністів зрозуміти дійсно нескладно — навіщо Компартії, як висловився в розмові з кореспондентом «Дня» один з лідерів КПУ, «нести на своїх плечах образ Віктора Андрійовича?»
Таким чином, на сьогодні всі потрібні передумови для успішного завершення процесу формування парламентської більшості є. Висловлюючись футбольною термінологією, м’яч на полі пропрезидентських фракцій, і саме від їхньої ініціативи, наполегливості, послідовності, дипломатичності і, в хорошому значенні слова, сміливості багато в чому буде залежати те, чи зможе парламент нормально запрацювати найближчими тижнями. А ті, хто сьогодні називає себе опозицією, зберігає всі шанси взяти повноцінну участь в роботі вищого законодавчого органу, в тому числі на рівні комітетських посад. Правда, для цього опозиція спочатку має визначитися, що важливіше: законодавча робота чи робота на загострення політичної ситуації в країні.
