Місто на Сумщині відсвяткувало 1100-літній ювілей. «Беріть лопату, копайте глибше!» — жартують роменці у відповідь на численні вітання. Всього лиш шість літ тому тут урочисто відзначали 900-річчя — орієнтуючись на першу згадку про древній Ромен, зафіксовану у Лаврентіївському літописі під 1096 роком. Та на сьогодні, завдяки унікальним археологічним знахідкам, переконливо доведено: місто існувало вже одинадцять століть тому. Причому не виключено, що подальші дослідження змінять цю дату на ще більш давню…
«Ромен — хіба не родич Рима?»: саме таку назву має поетична книга відомого письменника, уродженця Сумщини Дмитра Білоуса. Історичні аналогії в цьому випадку не безпідставні. У Ромнах та довколишніх селах, як ніде на Лівобережжі, до цього часу знаходять римські амфори та срібні монети часів імператора Траяна. Нерідко — під час прозаїчного викопування картоплі. Цілком імовірно, що місто було засноване римлянами у першому або другому столітті до нашої ери, під час їхнього походу на Північ. До речі, і назву місцевої річки Сули багато хто з науковців пов’язує з ім’ям римського консула Сулли, флот якого у ті часи стояв у місцевих водах. Тоді стає зрозумілим і рядок «Слова о полку Ігроревім»: «Се у Римі кричать під шаблями половецькими…»
На тому, що Ромнам не менше 1300 років, наполягав відомий дослідник і археолог М.Макаренко після розкопок городища «Монастирище», вважаючи, до речі, що місту слід повернути його історичну назву — Ромен. Про римлян досі нагадують древні назви місцевих урочищ, які знаходимо на польських картах XVII століття, — Римове, Старе і Нове Ромейське, Руменське тощо. А ще, на думку багатьох, — класичні римські профілі, яких серед місцевих жителів і нині не бракує…
Історія міста — то літопис мужності. Як ключова фортеця так званої Посульської оборонної лінії Ромни відомі з часів князя Володимира Cвятославича. Тут зупиняли половців і печенігів, піднімалися на повстання проти польського панування під проводом Тараса Трясила і Якова Острянина, активно виступали у визвольній боротьбі часів Богдана Хмельницького. Роменська сотня була однією з найбільш прославлених у козацькому війську. Місто неодноразово поставало з попелу, відроджуючись то після нашестя татар, то після розгрому, вчиненого карателями Меншикова за вірність гетьману Мазепі.
Славні Ромни і своїм Іллінським ярмарком, куди звідусіль приїздили купці. Саме тут було зібрано гроші на викуп із кріпацтва сина української селянки Михайла Щепкіна — геніального актора, фундатора і реформатора російського сценічного мистецтва.
Переживши війни, революції і голодомори, у ХХ столітті древній Ромен став містом із потужною промисловістю і розвиненою культурою.
Сьогодення міста над Сулою: «Цок-цок» — жіночі підбори по роменських бруківках. Цими вулицями свого часу ходив Тарас Шевченко, називаючи місто «малим Києвом». Пам’ятник Кобзарю роботи відомого скульптора, теж місцевого уродженця Івана Кавалерідзе, — гордість роменців. Навпроти — сяє позолоченим куполом ювілейна капличка.
— Звернули увагу? — з гордістю запитує Роменський міський голова Микола Лаврик. — Дехто говорить: навіщо витрачати кошти з бюджету, чи не ліпше обернути їх на щось суттєвіше для жителів міста? Та все ж перемогла інша думка: стверджуємо себе у цьому пам’ятному знакові, передаємо привіт нащадкам…
У дні ж нинішньому — турбота про день завтрашній, місто потихеньку рухається вперед. Уперше за останні десять років минулої зими органи місцевого самоврядування не мали жодної скарги з приводу теплопостачання. Знято і «водну» проблему, що раніше дошкуляла роменцям. У минулому році місячна зарплата кожного працюючого жителя міста зросла в середньому на 114 гривень, заборгованості з її виплати немає. Темпи росту обсягів промислового виробництва за 8 місяців цього року склали 105,6 відсотка. А фінансові результати господарської діяльності міста зросли з 2,8 млн. грн. у 2001 році до 1,2 млн. прибутку у нинішньому.
Ювілей історії і слави: урочистості з нагоди 1100-літнього ювілею тривали у місті цілий день: не кожного року святкується подібна дата. Вітань і подарунків теж не бракувало. Своє поздоровлення роменцям передав Президент України Леонід Кучма, особисто прибули на свято міністр освіти і науки України Василь Кремень, народні депутати України Іван Рішняк та Ольга Гінсбург — вітаючи місто від імені уряду та Верховної Ради.
Чудовий подарунок з нагоди ювілею зробила місту Укрзалізниця, повністю реконструювавши роменський залізничний вокзал, надавши йому європейського вигляду. Оновлену споруду було урочисто відкрито саме цього дня. Крім того, Міністерство транспорту на радість роменцям передало їм в дар два дизель- поїзди, які курсуватимуть за маршрутом Ромодан—Ромни—Бахмач. А Нацбанк України випустив до свята ювілейну монету та золоту ювілейну медаль, котрою нагороджено людей, чий вклад у розвиток міста є найбільш вагомим.
Встигли зацікавитися філателісти і святковим художнім конвертом із унікальною маркою, де зображено пам’ятку XVIII ст. Святодухівський собор, а штемпель спеціального погашення має напис «1100 років місту Ромни». Сорок таких конвертів уже відправлено в Канаду.
Цього святкового дня роменці з гордістю згадували своїх славних земляків. Місто над Сулою подарувало світу письменників Капельгородського та Антоненка-Давидовича, композитора Адамцевича, фізика Йоффе, народного артиста УРСР Шкурата, «роменську мадонну» Деревську та багато інших видатних особистостей. Особливо ж пишаються місцеві жителі тим, що їхній край — батьківщина останнього кошового (обирався 10 років підряд) Запорізької Січі, славетного Петра Калнишевського, що походив із козаків села Пустовітового Роменської сотні.
Що ж, недарма пишаються. Глибини віків сягає своїм корінням історія древнього Ромену — одного з найстаріших міст Лівобережної України. І, спрямовуючи погляд у далеке, невідоме майбутнє, хочеться вірити, що попереду у нього ще багато тисячоліть.
