«Скнилівська трагедія» набуває у Львові політичного змісту
Депутати Львівської обласної ради теж намагаються усвідомити масштаби «скнилівської» трагедії та пробують знайти винних у ній. При умові, правда, якщо ініціативу щодо цього з боку тутешньої фракції «Наша Україна» підтримає весь депутатський корпус облради. Тоді у першій декаді вересня на її першій черговій сесії і буде розглянуте це питання. До того часу, переконані «нашоукраїнці», депутати отримають усі матеріали розслідування причин авіакатастрофи державною комісією під головуванням секретаря РНБО Євгена Марчука. Але, незважаючи на їх нинішню відсутність, «нашоукраїнці», схоже, деякі висновки зробили самостійно. Скажімо, вони категорично відкидають будь-яку причетність до трагедії «демократичної влади Львова, очолюваної Любомиром Буняком». І натомість основну відповідальність за жахливі наслідки авіашоу перекладають на першого заступника голови Львівської облдержадміністрації Олександра Сердегу. Бо саме він був головою оргкомітету підготовки святкування 60-ї річниці 14 авіакорпусу ВПС України і тому, вважають обласні депутати-«нашоукраїнці», повинен піти у відставку. Проте, за словами голови львівської облдержадміністрації Мирона Янківа, його перший заступник є високопорядною людиною, і тому губернатор далекий від того, щоб звинувачувати Сердегу в халатному ставленні до цієї проблеми. «Хіба він тримав штурвал чи розробляв план проведення авіашоу або мав спеціальну функцію?» – запитує губернатор. І продовжує, мовляв, це абсурд, коли ми зараз такі акценти зміщуємо на цивільну владу. Щодо розгляду на вересневому засіданні сесії облради причин скнилівської трагедії, то її голова Михайло Сендак каже, що він особисто не має права виносити це питання на обговорення. Конкретну відповідь – чи буде сесія, чи ні – обласний голова може дати тільки в тому разі, коли до нього звернеться відповідна кількість депутатів. Потім повинна зібратися президія облради, яка голосуванням вирішить, проводити таке засідання або ні. Як би там далі не було, але сьогодні можна стверджувати, що «скнилівська» трагедія набуває у Львові найбільшого політичного змісту. Про це свідчить і створення так званого «комітету із захисту міського голови Львова». В цьому сенсі знову доцільно згадати слова Євгена Марчука: «Логічніше було б створити комітет із захисту потерпілих сімей, дітей, які залишилися без батьків». Юрій КРІЛЬ, «День.
Змій Горинич на схилах Дніпра
У святкові дні відбулася міська виставка квітів у Печерському ландшафтному парку. Нинішнього року свято квітів, що має назву «В гостях у казки», гостинно відкрило свої зелені двері у 47-й раз. І потік людей, що заповнили цей своєрідний храм Флори у надії помилуватися рослинами всіх країн і континентів, або тих, що бажали поповнити запас домашніх зелених улюбленців, свідчив про підвищену увагу киян до представників рослинного світу.
Зелені схили парку здавалися то непрохідними джунглями, то куточком пустелі, то зеленим двориком кокетки — жриці Флори, і навіть у вигляді чарівної альтанки з троянд. Причому, відповідно до назви виставки, то тут, то там виникали казкові персонажі (на фото). Ось пролетіла на мітлі Баба Яга, а ось висунув з болота свої три голови Змій Горинич. Таким чином свою «продукцію» представили обидва київськi ботанічнi сади і ряд приватних квітникарських підприємств. При цьому будь-яку рослину, що сподобалась, можна було тут же придбати.
До уваги відвідувачів були представлені квіткові «аксесуари» — горщики всіх видів, кашпо, натуральні й мінеральні добрива. Тут же можна було отримати детальну інструкцію з догляду за будь-яким «зеленим другом», дізнатися про його історію. Любителі кактусів і фіалок могли вибрати практично будь-яку рослину цих видів. Шанувальники модного нині захоплення кизилом повною мірою задовольнили свою цікавість, адже, крім саджанців та ягід кизилу, у великій кількості була представлена відповідна довідкова література.
Виставка вкотре засвiдчила, наскільки міцна прихильність городян до квітів — мало хто йшов з ландшафтного парку без покупки. Адже, як відомо, «зелений декор» робить будь-яке приміщення привабливiшим і затишнiшим. Катерина ЗОРКІНА, «День».
