Факти з кожним днем дедалі вражають. На сьогоднішній день найбільш загрозливе становище залишається в Німеччині — в тих її районах, де протікає Ельба, і в Словаччині, де розлив Дунаю загрожує столиці цієї країни — Братиславі.
Чехію і Австрію вода поступово «відпускає». Проте матеріальні збитки і точна кількість жертв природних катаклізмів місцева влада, схоже, підраховуватиме ще довго. Тільки за попередніми даними, в Німеччині загинуло 12 осіб, в Чехії — 11, в Австрії — 7, в Румунії — 14. Десятки людей вважаються зниклими безвісти. Сотні тисяч людей в різних країнах довелося евакуювати — в самій лише Чехії така доля 200 тис. мешканців. Зараз є побоювання, що паводкова хвиля покотиться далі за течією рік, в які надійшла рекордна кількість води. Це стосується Ельби, котра вже затопила Дрезден. Не виключено також, що підвищення рівня води в Дунаї позначиться не тільки на Словаччині, але і далі за течією ріки, зокрема, на Югославії.
Фахівці пояснюють те, що відбувається, об’єктивними явищами. Наприклад, начальник Укргідрометцентру Микола Кульбіда стверджує, що в різний час і в різних точках Землі такі явища трапляються постійно. Зараз над центральною Європою утворився циклонічний вихор заввишки 10—13 кілометрів з центром на кордоні Чехії і Словаччини. Чому утворився? А тому, що виникли для цього передумови — певне поєднання температури, вологи, напряму перенесення повітряних мас. «Гадаю, ніхто з кліматологів не візьме на себе відповідальність шукати пряму залежність між даним конкретним випадком і глобальним потеплінням», — говорить М. Кульбіда. Проте, за його словами, глобальне потепління не може не накласти свій відбиток на «хід» усіх кліматичних явищ.
Звичайно провину за глобальне потепління властиво покладати на людину. Проте в цьому випадку не всі вчені схильні судити так категорично. Кандидат геологічних наук Володимир Семиненко пояснює те, що відбувається, суто «земними» процесами. Зміщаються літосферні плити, збільшується сонячна активність, що в сукупності провокує зміщення і зосередження повітряних атмосфер в певних точках. Іншими словами, змінюють положення радіуси і градуси землі і підвищується рівень води. До того ж планета дещо змінила свою форму — сплюснулася. Як кажуть учені, це об’єктивний процес дихання Землі, до якого людина навіть при бажанні не може мати ніякого відношення.
Україні, яка географічно є центром Європи, як вважає В. Семиненко, глобальна повінь не загрожує. Що у нас дійсно впливає на гідро- і геоколивання землі, так це шахти, які розробляються без урахування геодосліджень.
Варто відзначити, що в питанні людського чинника думки вчених розділяються. Кандидат біологічних наук Віталій Межжерін вважає, що розподіл температур і опадів на планеті дає підстави говорити про те, що стали зміщуватися кліматичні зони. Проте останні — явище комплексне. Вони утримуються закономірними зв’язками сил, тіл і явищ «мертвої» і «живої» природи. І людина ще раніше почала руйнувати ці зв’язки, знищуючи «каркас» ландшафту — рослинність. Вона була обмежувачем цих зон і не дозволяла властивим тільки цим зонам процесам переміститися на території сусідніх. Вносять істотні корективи в те, що відбувається, і сучасні локальні події. Адже Земля — система матеріальна, і вона зобов’язана підкорятися загальному природному закону, який каже: якщо в одному місці або в один час енергія зменшилася, то в іншому місці або в інший час вона обов’язково збільшилась. Інтенсивна господарська діяльність і військові дії супроводжуються велетенськими викидами енергії (наприклад, застосування надпотужних бомб в Афганістані), а тому вони мають бути обов’язково компенсовані. На підтвердження цієї думки В. Межжерін наводить висновок, до якого прийшли американські вчені. Вони звернули увагу на той факт, що атмосферні вихори, котрі зачастили до Каліфорнії, формуються там, де вигоріли ліси (енергія зменшилася). Таким чином, оголені ділянки грунту під впливом променів сонця дуже нагріваються (енергія прибула), що і призводить до формування вихорів (знову відбувається спад енергії).
Своєю господарською і військовою діяльністю людина сама себе прирекла на непередбачуваність природи. Глобальна екологічна криза вже набирає сили, попереджають експерти. Дата її початку — спекотне літо 2002 року.
