Через декілька днів після пікетування Верховної Ради та Кабінету Міністрів доведеними «до ручки» лікарями з усієї України, на підсумковій колегії Міністерства охорони здоров’я міністр Віталій Москаленко починає свою доповідь словами: «Охорона здоров’я в Україні з кожним днем стає потужнішою й набуває нових позитивів у наданні медичної допомоги населенню». Слід сказати, він знайшов своєрідну аргументацію. Якщо, звичайно, вважати досягненням те, що за минулий рік було ухвалено 137 правових актів, а лише за 6 місяців цього року — 119. Ще «позитив» формує те, що вже третій медичний вуз в Україні отримав статус національного, а завідуючому кафедрою Донецького медичного університету Григорію Бондарю присвоєно звання «Героя України».
Нагальні ж проблеми головним чином залишилися, як то кажуть, «за кадром». Без особливих акцентів прозвучало, що менше за медиків отримують лише працівники лісового господарства, а на те, щоб підвищити зарплату на 25%, необхідно 609,4 мільйона гривень, не передбачених бюджетами всіх рівнів. А якщо зараз перекинути наявні кошти на зарплату, то вийде, що лікарні, поліклініки та санаторії сидітимуть без електрики, води й газу.
Щоправда, після таких песимістичних висновків контрольно-ревізійний відділ міністерства підготував досить цікаву довідку. У ній він оприлюднив результати перевірки фінансовий-господарської діяльності установ санітарно-епідеміологічних служб і спеціалізованих санаторіїв Міністерства охорони здоров’я за період з другого півріччя 1999-го до першого кварталу 2002 року. Як виявилося, за цей період допущено недостач, незаконних і неефективних витрат бюджету на суму 2,2 мільйона гривень, інших фінансових порушень — на 14,9 мільйона. Зафіксовані факти використання коштів поза кошторисним призначенням, приписування обсягів і завищення вартості послуг. Траплялося й таке, що незаконно списувалися медикаменти, придбані за бюджетні кошти, надавалися платні послуги щодо дезинфекції й дератизації без наявності на це ліцензії.
У той же час, якщо ця перевірка стосувалася лише санаторіїв і при цьому проводилася відділом МОЗ, то незацікавлена Рахункова палата фіксує лише за 2001 рік факти незаконного використання бюджетних коштів у медицині на суму 17,5 млн. гривень, а неефективного — ще на 18 мільйонів. Це в сумі з нецільовим становить половину бюджету охорони здоров’я (про це розповів у інтерв’ю «Дню» глава комітету ВР з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства Микола Поліщук).
Паралельно із цим на колегії міністерства держсекретар Юрій Поляченко констатує, що з кожним днем усе актуальнішим стає кадрове питання (на сьогоднішні залишаються вакантними 14 тисяч місць, а в кожній області можна знайти лікувальні установи, де лікарів просто немає). Нині в цій сфері на благо держави мало хто хоче працювати, особливо за таким фахом, як фтизіатр або рентгенолог. Із цілком зрозумілих причин, менше половини направлених за розподілом у сільську місцевість випускників медвузів не поспішають приступати до роботи, а шукають щось перспективніше.
Теоретично благотворно на ситуацію мало вплинути затвердження списку платних медичних послуг. До речі, з моменту рішення Конституційного Суду до вищезазначеної події, минуло аж півтора місяця. Весь цей час лікарі перебували в підвішеному стані — рішення вже набрало чинності, а за що ж треба стягувати плату, так і не стало зрозуміло. Як і слід було чекати, до «платного» списку увійшли стоматологія, косметологічні послуги, анонімне обстеження й лікування хворих, заражених хворобами, що передаються статевим шляхом (крім обстеження на ВІЛ/СНІД), операції зі штучного переривання вагітності й лікування безпліддя, а також обстеження для отримання візи та прийому на роботу.
Щоправда, формулювання «платною буде медична допомога вдома, крім тих хворих, які за станом здоров’я не можуть відвідати лікувальний заклад» явно можна трактувати по-різному. Як же визначити, коли пацієнт може прийти в поліклініку, а коли ні, адже часом трапляється, що висока температура — зовсім не привід, щоб не вистояти в черзі до дільничного. Або ще цікавіше: «платними будуть лабораторні, діагностичні й консультативні послуги громадянам, які надаються без направлення лікаря». На запитання, чи означає це, що, якщо ви, наприклад, прийдете безпосередньо до невропатолога зі скаргою на головний біль внаслідок удару голови, ви повинні платити за візит, а якщо вас направить до нього терапевт, якому ви зумієте довести необхідність відвідання вузького фахівця, то ні, — ніхто з лікарів поки відповісти не може. Словом, конкретики в цій сфері, схоже, добитися важкувато. Те, що сталося, може спровокувати лише один прогноз: медперсонал через цілком зрозумілі причини робитиме все можливе, щоб якомога більше послуг були платними, а пацієнти в цій ситуації знову-таки залишаться безправними.
