Під завершення філармонічного сезону пройшов авторський вечір композитора, на родного артиста України, професора Михайла Степаненка. Його було присвячено шістдесятиріччю відомого київського музиканта. І, мабуть, найважливіше враження від цієї яскравої музичної події полягає в тому, що серед величезної кількості щирих та теплих вітань ювіляру від перших осіб держави та музичного світу столиці не загубилося головне — те, чому присвятив усе своє життя цей видатний музикант, — Музика!
Ювіляр, віддавши належне першокласним виконавцям своїх творів (у концертній програмі було ціле сузір’я блискучих імен!), акцентував у своєму короткому виступі саме вирішальну роль інтерпретатора- виконавця для успішної прем’єри нового твору. Із властивим йому почуттям гумору, яке публіка змогла гідно оцінити цього вечора, Михайло Степаненко щедро віддав 99% успіху саме музиканту-виконавцю, залишивши композитору, який створив твір (а в цьому випадку — собі!) тільки... один відсоток! Заради справедливості зазначимо, що якби не цей єдиний «авторський» відсоток, у музичній історії людства не знайшлося б власне «матеріалу» для чудових виступів піаністів, скрипалів, вокалістів...
Свої найбільш вишукані, зворушливі твори композитор «довірив» саме останнім — співакам, які (ось уже справді стовідсотково!) буквально зачарували зал своїм виконанням вокальних мініатюр. Відзначимо передусім виступ народного артиста України Валерія Буймістера і лауреата міжнародних конкурсів Марії Липінської (концертмейстери — Л. Косович та В. Кнорозок), які виконали вокальний цикл «Старовинні пісні» на вірші Анни Ахматової та Осипа Мандельштама. Композитору вдалося тонко втілити у мелодиці цих талановитих творів кращі риси класичного російського романсу. Вдалося настільки переконливо, що після концерту в натовпі публіки, яка виходила з Колонного залу, автору цих рядків довелося почути ці мелодії ще раз — вже у виконанні когось із розчулених слухачів, які наспівували романси, котрі щойно прозвучали!
Зачарували публіку своїм виступом юні піаністи Поліна Сасько і Роман Лопатинський (клас викладача Київської середньої спеціальної музичної школи ім. М. Лисенка Ірини Баринової). Вони зіграли нові твори М. Степаненка для фортепіано в чотири руки. Як відомо, підбір репертуару для початківців-піаністів — гостра педагогічна проблема. Саме цим зумовлене звернення композитора до даного жанру. Приємною несподіванкою стала презентація на концерті цілого нового збірника п’єс для дітей М. Степаненка, виданого до ювілею видавництвом «Музика».
Окрасою концерту стали виступи піаністів, які виконали твори М. Степаненка: заслуженого артиста України Юрія Кота (фортепіанний цикл «Образи») та учениці ювіляра, заслуженої артистки України Алли Кащенко (соната-балада пам’яті Ференца Ліста). Фортепіанні твори — одні з провідних напрямів творчості М. Б. Степаненка: він сам — прекрасний піаніст, представник фортепіанної школи професорів В. Нільсена і В. Топіліна, у яких він навчався в Київській консерваторії ім. П. І. Чайковського в 1961 — 1966 роках.
У концерті виступила також юна піаністка Ольга Волкова (клас викладача КССМШ ім. М. Лисенка Ніни Найдич), яка виконала Концерт для фортепіано з оркестром Дмитра Бортнянського. Відкрив для широкої публіки цей твір, оркестрував його та написав каденцію також Михайло Степаненко. «Елегія пам’яті Анатолія Солов’яненка» проникливо прозвучала у виконанні блискучого київського скрипаля, народного артиста України Анатолія Баженова та його дочки, піаністки Катерини Баженової.
«Зірковий» склад концерту ефектно доповнив народний артист України Фемій Мустафаєв (у його виконанні прозвучали два вокальних твори: «До тебе, Україно» на вірші Лесі Українки та обробка української народної пісні «За Сибіром сонце сходить»).
Вражаючим «обрамленням» концерту послугували виступи Муніципального камерного хору «Київ» (художній керівник і диригент — заслужений діяч мистецтв України Микола Гобдич) і Заслуженого академічного симфонічного оркестру Національної радіокомпанії України під керівництвом заслуженого артиста України В’ячеслава Блінова, що виконав хорові і симфонічні твори композитора — «Молитву» та «Романтичну симфонію». Якщо перший із названих творів за своєю художньою образністю цілком відповідає своїй назві, то другий явно несе в собі не тільки романтичні настрої. Могутні дисонуючі кульмінації твору, масштабне оркестрове тутті, та й все коло музичних образів явно відображає трагічні події другої половини XX століття, викликаючи далеко не тільки романтичні асоціації та враження. Музична мова твору також виходить за рамки наших уявлень про романтичну музику. Однак цей факт тільки ще раз свідчить про те, що композиторська творчість Михайла Степаненка повністю «ввібрала» у себе не тільки наші високі естетичні прагнення, красу і вишуканість навколишнього світу, але і його реальну трагічність, історичний катаклізм і багато що інше.
ДОВIДКА «Дня»
Твори композитора з успіхом виконуються як в Україні, так і за кордоном, записуються та видаються в Росії, Італії, Німеччині, США. Вони звучать у виконанні провідних солістів і музичних колективів. Як піаніст Михайло Степаненко гастролював у Канаді, Росії, США, Японії, Фінляндії, Німеччині, Вірменії. Він виступав із такими відомими артистами, як Богодар Которович, Олег Кудряшов, Марія Чайковська, Анатолій Баженов. Він здійснив записи десятків творів української музики ХVI — XX століть. Широко відома діяльність М. Степаненка-музикознавця. Саме він відкрив для нас невідомі твори класиків української музики ХVIII століття Максима Березовського і Дмитра Бортнянського. М. Степаненко — автор першої в Україні хрестоматії «Українська фортепіанна спадщина», значної кількості досліджень з історії української музичної культури. Понад тридцять років Михайло Степаненко викладає в Національній музичній академії України ім. П. І. Чайковського. Серед його учнів — лауреати Республіканських і міжнародних конкурсів, заслужені артисти України, викладачі музичних вищих навчальних закладів країни. З 1996 року М. Степаненко очолює кафедру спеціального фортепіано, будучи професором НМАУ. А з 1992 року він є також головою правління Національної спілки композиторів України. Перед київською публікою на своєму ювілейному концерті композитор і піаніст цілком несподівано з’явився ще й в амплуа... поета(!).
