Планувалося, що закон «про загальнообов’язкове соціальне медичне страхування» буде прийнято Верховною Радою у третьому читанні ще до парламентських виборів. Багато фахівців схильні думати, що саме він може стати реальною схемою фінансування вітчизняної охорони здоров’я. Поки ж цього не трапилося, медпрацівники опинилися у глухому куті: вони вимагають нормальну зарплату, яку держава їм просто не може надати. Крім того, легальних можливостей заробити у лікарень і поліклінік майже немає, а бюджетні витрати, за оцінкою Міністерства охорони здоров’я, — це лише третина від необхідного фінансування галузі
«Медицині потрібна реанімація», «Лікарі також люди», «Ми хочемо їсти» — з такими лозунгами вчора проводили час під Верховною Радою люди у білих халатах. А ще з мегафонами, яскравими транспарантами (хіба що без портретів вождів пролетаріату)... Найактивніший перший ряд навперебій кликав до себе журналістів, щоб вони вислухали їхню сповідь.
— Я працюю педіатром у місті Южний Одеської області, — розповідає Тетяна Остапенко. — За місяць отримую 165 гривень, із яких 115 йдуть на оплату комунальних послуг. Моя дитина вимушена їсти макарони на сніданок, обід і вечерю, хоча я, як ніхто інший, знаю, що в цьому віці дітям необхідно отримувати як мінімум 200 грамів м’яса на день. Як голодна собака, заглядаю в руки кожному із батьків своїх маленьких пацієнтів — може дасть мені п’ятірку чи десятку.
Подібна емоційність не була просто причиною в черговий раз поскаржитися на свою гірку долю і звернути на себе увагу. Адже з таким самим успіхом «на барикади» могла б вийти добра третина населення (за статистикою «бідними» вважаються 25% населення, а «дуже бідними» — 12%). Але те, що останнім часом саме лікарів і медсестер намагаються не помічати, — очевидно. Далеко не найзаможніші працівники освіти отримують у середньому 345 гривень, тоді як лікарі — 256. Надбавку за вислугу років у останніх скасовано ще з 1991 року, а передбачені постановою Кабміну виплати на оздоровлення не проводяться, і це при тому, що медсестри та лікарі працюють по 38,5 годин на тиждень. Сьогодні медпрацівники вже починають думати про страйк, на який вони, до речі, згідно із законодавством, не мають права. Але вони знаходять виправдання: а невиконання вимог найманих працівників законне? Профспілка працівників охорони здоров’я в грудні минулого року розпочав трудові спори з урядом, вимагаючи хоч би поетапного підвищення окладу протягом 2002—2003 рокiв. Але, зі слів голови київської профспілки Лариси Канаровської, Мінфін дав негативну відповідь, а в інших міністерствах недвозначно натякнули, що в цьому випадку боротьба безперспективна.
Учора до мітингуючих практично у повному складі вийшов профільний комітет Верховної Ради та голова комітету соціальної політики і праці Василь Хара. «Медичний» комітет на чолі з Миколою Поліщуком усіма силами намагався підняти дух колег. Його представники повідомили, що згідно з постановою Кабміну, зарплата медпрацівникам з 1 липня цього року збільшиться на 25% (тобто на 30 гривень. — Авт. ). А у вересні почне функціонувати робоча група у складі депутатів та членів уряду, яка повинна лобіювати реформи в охороні здоров’я. Водночас Василь Хара (КПУ) поставився до цього з чималим скептицизмом, аргументуючи це показниками нинішнього року, — найгірше виконується бюджет саме за медичних статтями, і тільки у цій сфері систематично зростає заборгованість (у червні вона виросла на 10,8%. — Авт. ). В Хара закликав медпрацівників «давити» на Кабмін та «своє» міністерство. Доволі дивна позиція для представника влади (яким є голова парламентського комітету). Навряд чи подтримка міфу про безкоштовну медицину та просте вибиванння коштів в уряду реально допоможе медикам. Віталія Москаленка, незважаючи на територіальну близькість міністерства та особливе бажання медпрацівників поспілкуватися з міністром, так і не дочекалися. Замість нього з’явився заступник держсекретаря Анатолій Картиш. Висловивши жаль та співчуття учасникам акції протесту, він констатував, що «промисловість в Україні практично не працює», і тому наївно було б мріяти про додаткові асигнування в медицину.
До речі, міністерство намагалося запобігти масовому походу під стіни Парламенту. В. Москаленко провів «мирні переговори» з Координаційною радою ЦК профільної профспілки. А увінчалося це тільки тим, що йому вдалося перенести строки акції: з 27 червня на 12 липня. Тим більше, що перманентний агресивний настрій посилили останні події — рішення Конституційного Суду про безкоштовну медицину та ймовірні його наслідки як для лікарів, так і для пацієнтів. До речі, у своєму виступі перед натовпом розлютованих лікарів і медсестер член парламентського профільного комітету Сергій Тігіпко декілька разів підкреслив, що лікарняні каси треба повернути та поспішити зі страховою медициною. Це, на його погляд, єдиний варіант вирішення проблеми.
