Ми продовжуємо публікувати думки учасників дискусії про роль телебачення у вихованні молоді, розпочату Валентином Бондаренком «Телебачення: підручник із сексу та жорстокості?» («День» № 102 від 8.06.2002). Олександр Карпець, лист якого публікується сьогодні, розширив первинну постановку питання й розглядає вплив телебачення на масову психіку, використовуючи той факт, що суспільство саме формує соціальне замовлення саме на таке ТБ.
А. Дніпренко в «Дні» №112 від 22.06.2002 поставив питання руба: ТБ — це водогін чи каналізація? Більш ніж вдале порівняння! «Ящик» експлуатує несвідоме в масовій психіці, глибинне ірраціональне її коріння, яке формує надпотужний зміст. Помиляються ті, хто говорить, що ТБ — це інструмент «отуплювання» лише молоді й що проблему можна вирішити лише зміною програмної політики. У певному сенсі, це інструмент «отуплювання» всіх, а масове суспільство само формує соціальне замовлення саме на таке ТБ.
Урбанізація, держава, монополії, ринок і ЗМІ сформували сучасне масове суспільство, яке є не просто сумою складових, а психічною спільністю, і вирішальним у її поведінці є несвідоме. Натовп шукає гіпнотизуючий авторитет і слабко сприймає докази розуму. Пропаганда, ЗМІ, реклама енергійними, простими і владними образами нейтралізують розум мас, впливаючи на несвідоме, тим більше, що натовп сам шукає ідею, яка чи перебуває в колективному несвідомому, чи вселяється для перетворення на колективний образ. Психотип, схильний до підвищеної навіюваності, наслідування і маніпульованості, постійно відтворюється, в тому числі й завдяки ТБ.
Звідси ж проблема московських футбольних «відморозків». Всупереч поширеній думці, людську агресивність зумовлено скоріше соціумом, ніж тваринною основою людини. Наукове обгрунтування цього постулату громіздке, але біологічний інстинкт самозбереження не має нічого спільного з властивою «цивілізованому» індивіду жорстокістю, якої немає у тварин, не служить біологічному пристосуванню і не має раціональної мети. Тому неправильним є пояснення лише звірячими інстинктами такої жорстокості, яка є «людською, надто людською». Проблема ця суто соціальна, і ЗМІ відповідальні за це насамперед.
Наведу цитату, яка повністю характеризує, в тому числі, й телевізійні жадання сучасної «цивілізованої» людини. «...Характеру людини стали притаманні пасивність і орієнтація на цінності ринку. Більший час свого дозвілля сучасна людина... пасивна. Вона поглинає напої, їжу, лекції, видовища, книги, кінофільми... коли сучасна людина не є споживачем, вона виступає як гендляр... ринкова система вийшла за межі економічної сфери... сама людина, перетворившись на товар, стала ставитися до свого життя як до капіталу, який потрібно вигідно вкласти... її самооцінка залежить від зовнішніх чинників, від думки інших... вона сама залежить від інших і почуває себе в безпеці, лише БУДУЧИ ТАКОЮ, ЯК УСІ, тримаючись ближче до стада... підприємства укрупняються... потрібні люди, які легко взаємодіють у великих групах, хочуть все більше споживати, чиї СМАКИ ПІДПОРЯДКОВУЮТЬСЯ ЄДИНОМУ СТАНДАРТОВІ... почувають себе вільними й незалежними від влади, принципів і віросповідання, однак хочуть, щоб ними керували... функціонувати всередині соціального механізму без тертя... це АВТОМАТ, ВІДЧУЖЕНА ЛЮДИНА... її дії та її власні сили відділені від неї... над нею і проти неї, НЕ ВОНА КЕРУЄ НИМИ, А ВОНИ НЕЮ... зробивши державу втіленням власних соціальних почуттів, вона поклоняється їй та її символам... відчужене й наше споживання. Воно визначається не так нашими потребами й смаками, як рекламними гаслами... як результат безглуздя і відчуженості праці виникає прагнення до абсолютного неробства... сучасна людина безпорадна перед суспільними і економічними силами, які вона сама і породила». Це слова Еріха Фромма — останнього представника великої західної традиції Просвітництва. Біда в тому, що ми дійсно прагнемо підключитися до «західної каналізації», але ігноруємо справді величезні досягнення західної думки.
Незрозуміло, чому досі мовчать наші психологи та соціологи. Їх що, не хвилює психічне здоров’я їхніх же дітей і майбутнє країни загалом? Чи обслуговувати передвиборні кампанії набагато вигідніше, ніж висловлювати думку, що йде врозріз із жаданнями натовпу? Адже всі описані проблеми вже давним-давно поставлено, та й шляхи їх вирішення позначено!
Волати до совісті безглуздо — телеканали не звертають уваги на морально-етичний надрив обурених інтелектуалів. Тільки сам індивід всередині себе та своєї родини зможе це зробити, протистоячи каламутному потокові фекалій масової культури. Вимкни телевізор. Відірви дитину від нього. Поясни їй, що на сьогодні ТБ і відео, здебільшого, є не прогрес, а деградація. Це дуже складно зробити, для цього ти сам повинен бути особистістю й мати авторитет, що спирається на глибокі знання й почуттєво-емоційний досвід. Зацікав дитину серйозною літературою, філософією, психологією, музикою. Адже, крім «ВіаГри» і «Тату» з їхнiм рівнем є ще, як мінімум, Моцарт, Гендель, Бах. У крайньому випадкові, «Pink Floyd» допоможе зрозуміти, що людина — це не «ще одна цеглина» в стіні стадної тупості, а суб’єкт і, одночасно, об’єкт творення. І що останній рубіжний дзвін для людини вже, схоже, лунає щосили, та тiльки ніхто його не чує. Лишень би пізно не було.
Лише падіння кількості глядачів і, відповідно, рекламного бюджету примусить телекомпанії переглянути свої «погляди на життя». Проте про етичне самоудосконалення суспільства говориться вже, як мінімум, з часів Просвітництва, а відчутних результатів поки що немає.
Тоді можна поставити питання по-іншому. У несвідомому кожного психічно здорового індивіда перебуває (хоч, як правило, в підпаленому стані) плідна, творча тенденція. Кожен може бути ОСОБИСТІСТЮ, що пізнає Світ, а не «маніпульованим суб’єктом». Активізувавши ці плідні риси, що загалом не так вже й складно, можна домогтися могутньої реакції відторгнення на телемаразм. У цьому випадкові телебачення або помре, або воскресне в новій творчій якості. І зробити це повинен кожен сам для себе, ніхто цього за тебе не робитиме.
Знову вмикаю телевізор. Йде імпортний дитячий (!) мультик, де один персонаж цілком згідно iз Законом «Про мови» говорить іншому: «Ти — смердючий покидьок!». Не знаю, як там на «просуненому» телебаченні, але в нашому відсталому народному господарстві за такі слова можуть і «зуби перелічити».
