Колізії, як вважають спостерігачі, виникли через бажання Демократичної лівої партії провести ряд реформ, серед яких — повне скасування смертної кари, викладання в школах і телерадіомовлення курдською мовою, приведення турецького законодавства у відповідність iз нормами Європейського Союзу. Туреччину було визначено країною-кандидатом на вступ до ЄС іще наприкінці 1999-го, але переговори про її вступ не починалися, оскільки представники ЄС заявляли, що спочатку Туреччина повинна досягти зрушень в процесі демократизації життя в країні, у приведенні ситуації з курдською меншиною у відповідність до європейських норм. Партія національної дії виступила проти надання курдам права викладання їхньою мовою в школах і організації мовлення курдською мовою.
Парламент країни знаходиться на канікулах — що гарантує, що найближчими днями падіння уряду не відбудеться. Але аналітики прогнозують, що дострокові вибори будуть призначені, хоча прем’єр-міністр Еджевіт відкидає можливість їх призначення і не збирається у відставку. На загальній політичній ситуації відбилося, як вважають, те, що Еджевіт останні два місяці майже не виходив iз лікарні.
У свою чергу, дострокові вибори, передає Бі-Бі-Сі, можуть, на думку інвесторів, негативно вплинути на схвалену МВФ програму економічного відновлення Туреччини. Загальний обсяг кредитів, які за цією програмою країна може отримати від МВФ, складає $31 млрд. Акції турецьких компаній на стамбульській біржі втратили поки що 5 відсотків, аналітики очікують подальшого падіння.
Уряди багатьох країн і міжнародні організації дивляться на політичну й економічну кризу в Туреччині з усе більшою заклопотаністю. По-перше, тому, що крах економіки цієї країни чи її відмова платити за боргами викликали б шок на світових фінансових ринках і погіршили б економічну ситуацію по всьому регіону. Крім того, західні держави бачать у Туреччині важливого союзника в близькосхідному регіоні. США і Велика Британія користуються аеродромами на території Туреччини для забезпечення контролю над небом Іраку. Участь Туреччини матиме провідне значення у разі американського воєнного нападу на Ірак. Західні держави вважають Туреччину і стабілізуючим елементом у близькосхідному конфлікті. Хоч це і мусульманська країна, вона підтримує стратегічне партнерство з Ізраїлем. Захід вважає Туреччину прикладом для не настільки демократичних урядів регіону, а також буфером стабільності, що відділяє ЄС від таких країн, як Грузія, Ірак, Іран і Сирія. ЄС хотів би співпрацювати з Туреччиною в справі зупинки потоку нелегальних іммігрантів, які пробираються через цю країну до держав Євросоюзу. Питання урегулювання на Кіпрі також не можуть бути вирішені без участі Туреччини. Останнім часом відносини між Туреччиною і Грецією потепліли, але старе суперництво між двома країнами заважає амбіціям ЄС провести власні миротворчі операції. Неспокій Заходу викликає можливість створення в Анкарі ісламського уряду.
