У Москві завершився XII конкурс ім. П. Чайковського
У ньому брали участь і українські музиканти, але, на жаль, жоден з них не потрапив у трійку переможців. Утім, спецприз і диплом у змаганні вокалістів одержала солістка Національної опери України Анжеліна Швачка, але це не дуже тішить. Наприклад, член фортепіанного журі Елісо Вірсаладзе навіть відмовилася підписувати протокол — головний документ конкурсу. За словами піаністки, її вчинок — протест проти реверансів посередностям, яким дісталися головні нагороди. На відміну від попередніх років, на перше місце ставився не талант, а ремісництво, і тому міжнародний авторитет конкурсу сильно похитнувся. Про це чимало писалося у пресі. До вашої уваги, зокрема, уривки зі статті у Газеті.ru.
Абсурд полягає, передусім, у самому факті присудження першої премії з найважливішої і найзначнішої спеціальності — фортепіано. Нинішня переможниця — японська піаністка Аяко Уехара — отримала почесне звання лауреата лише тому, що в її грі була найменша кількість фальшивих нот, а виконання Першого концерту Чайковського мало натяк на інтерпретацію, чого так і не вдалося досягнути всім іншим фіналістам. Конкурсні критерії в цьому році були неймовірно низькими: журі під керівництвом Володимира Крайнєва, відсіявши після другого туру потенційних переможців, убило будь-яку надію на конкурсну інтригу. Музиканти, що пройшли до фіналу, явно були не готові до такого повороту подій, і панічний страх перед виступом із оркестром — і, як наслідок цього, технічна нестабільність — відчувався в грі кожного. І якщо Андрій Поночевний (Білорусія, III премія) ще міг зберігати самовладання, то його російські колеги Дмитро Тетерін (диплом) і Олексій Набіулін (II премія) пасивно йшли за оркестром, часами відверто втрачали текст, що вже зовсім вийшло за межі пристойності. Чому журі зважилося на такий відвертий «геноцид» — сказати складно, але причина цього явно лежить у сфері, далекій від мистецтва і пов’язаній швидше з практикою складних фінансових розрахунків (в оргкомітету конкурсу і у журі, з чуток, досить педантичні стосунки з великими японськими корпораціями і фондами, що спонсорували нинішній конкурс). Якщо ж судити за гамбургським рахунком, то першої премії в конкурсі піаністів не було, як не було другої і третьої. На відміну від Крайнєва, його колегам у суміжних спеціальностях вистачило сміливості визнати той факт, що якщо немає очевидного лідера — немає і першої премії. Так, в конкурсі скрипалів і віолончелістів вищу нагороду не було присуджено — і абсолютно справедливо. Володимир Співаков присудив, правда, дві другі премії — технічній Тамакі Кавакубо і привабливому китайцю Чень Сі; росіянка Тетяна Самуїл, що проповідує трохи агресивний, «атлетичний стиль» гри, вдостоїлася третьої премії. Що ж до віолончелістів, то тут, мабуть, найбільш спокійно — II премія знайшла свого володаря в особі міцного та професійного німця Йоханнеса Мозера, III премію мирно поділили Клаудіус Попп (Німеччина) і Олександр Чаушян (Вірменія). У конкурсі вокалістів перші премії отримали росіяни — бас Михайло Казаков і мецо-сопрано Айталіна Адамова-Афанасьєва, що обігнала навіть улюбленку публіки, китайське сопрано У Біся (їй дісталася II премія).
