Нещодавно влада обнародувала ще один непослідовний проект — знайти іноземні джерела кредитування під заставу землі, якою кредитори, згідно з українськими законами, не можуть володіти. Цікаво, чи подивився хтось у словнику, що таке «застава»? Це забезпечення під позику, яке позикодавець може забрати, якщо боржник з певної причини не сплатить борг. В іншому випадку це не може називатися заставою. Чи стали б ви позичати гроші під власність, якою не можете володіти згідно із законом? Може, позичите мені грошей під неприватизовану квартиру, яку ніколи не зможете забрати? Гірка правда полягає в тому, що кредит має на увазі щось, що можна у вас забрати, якщо ви не зможете віддати гроші. Якщо внутрішніх кредитних джерел недостатньо, то треба створити механізми, що дозволяють забрати закладену власність у тих, хто не може або не хоче платити. У більшій частині світу система кредитування спирається на землю, за умови, що більшість боржників (хоча, безумовно, не всі) її не втратять. Однак тут ситуація особлива. Або ми будемо свідками масового привласнення землі тими, хто був призначений управляти землею, яка теоретично належить іншим людям (колгоспні феодали, що як і раніше мають практично необмежену владу в селах), або буде встановлено систему програм, спрямованих на збереження за фермерами того, що належить їм по праву. На це не потрібні великі кредити. Зрештою, скільки може коштувати культиватор? І не забудьте, що голови тільки й чекають, щоб захопити землю, яку вони не успадкували і не заробили, а просто привласнили. Тим, кого хвилює соціальна справедливість, не варто про них турбуватися. Вони зберуть те, що посіяли.
Тим, хто насправді працює на землі, найбільше потрібен шанс взятися за справу. Потім, через певний час, можна буде говорити про приватне кредитування, застави, про право людини втратити свою власність, але тільки після того, як вона дійсно стала її власністю. Земля колгоспників — це спадщина їхніх предків. Багато хто помер за неї, страждав заради неї, і слід зробити все можливе, щоб законні спадкоємці тих злочинів, свідком яких була українська земля, нарешті отримали належне. Нехай роблять з нею, що захочуть, але за умов, коли у них буде реальний вибір. Цього вимагають елементарна порядність і справедливість. Хто може послужити землі краще, ніж ті, чиї предки працювали на ній з давніх-давен?
