Київський художник і шоу-мен Геннадій Гутгарц на відкритті своєї виставки «Хмари як герої» в столичній галереї «блоку» влаштував перфоманс у дусі action painting. Геннадій Гутгарц — старовинний герой київської богеми, хоч сам він ще цілком молодий. У кінці 1980-х його ім’я вже було популярним серед тутешнього андерграунду і примикаючої до нього публіки. Серед підлітків-неформалів, які ломилися на рок-концерти і збиралися на Великій Житомирській, знати Гену було престижно. Він влаштовував гастролі «Акваріума» і «Аукціона», потім — Мамонова і «Колібрі», був продюсером «ВВ», які тоді тільки починали. А ім’я дочки Гутгарца, яка народилася в Пітері, — Аргентина (на честь латинської назви срібла, а не батьківщини Евіти Перон) — потрібно було знати кожному столичному тусовщику, який себе поважав. Шоу-мен, мабуть, найбільш адекватне визначення для Гутгарца, хоча сам він прихильник швидше внутрішньої свободи, ніж зовнішньої екстравагантності.
Геннадій із юності займався образотворчим мистецтвом, але поза інститутським контекстом. Його освіту можна назвати цеховою, подібною до середньовічної — Гутгарц навчався в майстерні київського художника Євгена Мухоїда. Своїми вчителями він також вважає радянського художника-дисидента Анатолія Звєрєва і безіменних авторів первісних наскельних малюнків, які вивчає і копіює досі.
Любов до дійства завжди була незмінним акцентом діяльності Гутгарца. Вважаючи себе нині насамперед художником, він, як і раніше, періодично влаштовує різні модні дискотеки та ефектні публічні вечірки то в дорогих клубах, то в досить несподіваних місцях — Новий рік у басейні, наприклад. І в живопису його захоплює не стільки результат, скільки процес, дійство, витівка.
Представлену в «Блок-А» життєстверджуючу графічну серію створено на старих кресленнях. Сумна графіка радянського конструкторського бюро по-хуліганському розмальована кольоровими еротичними сценками. Голий народець гутгарцiвського художнього світу по-райському наївний, безсоромний і чистий. Поряд — пастозні полотна, написані відкритими кольорами, без використання чорної та білої фарб — декоративно і радісно при всьому формалізмі. І в цих формальних ходах, і в тому, як оформляє Гутгарц свої твори для приватних колекцій — оточуючи своїх мінімалістичних тубільців громіздкими ним же розфарбованими багетами — проглядається його захопленість дією. Так що звернення художника до action painting — «живопису дії» — результат неминучий.
Вид художнього висловлювання, що з’явився в 1940-х, action painting — це процес створення картини публічно, в галереї, на вечірці або перед телекамерами. «При цьому кульмінацією творчого акту є не стільки сама картина, скільки процес її створення, — коментує Геннадій, — Під час моїх перфомансів у глядача є можливість опинитися всередині сюжету, тема якого — створення картини художником». Класиком «живопису дії» вважають американського абстракціоніста Джексона Поллока. Тисячі метрів кіноплівки зафіксували для нащадків зосереджені творчі акти похмурого «каплеметателя». Практика публічного живописання періодично хвилює і сучасних художників. Пітерець Сергій Бугайов (Африка) сьогодні всерйоз намагається дивувати нею глядачів європейських виставок, затьмарюючи безпосередність ексгібіціоністського пориву навертанням навколо нього концепцій. Дійство Геннадія Гутгарца — більш веселе і розважальне. Завдяки цьому те, що відбувається, вписується в сучасний контекст не як культурологічна цитата, а як щось живе.
Перфоманс Гутгарца нагадує програму пересиченого банальним еротизмом нічного клубу, де зацікавлені в створенні більш рафінованої атмосфери. Те, що в часи Елвіса Преслі було втіленням сміливості експерименту і символом соціальної розкутості, нині сприймається трохи наївним, але освяченим приналежністю до прогресивної культури видовищем.
У мистецтві Гутгарц чуттєвий та антропоцентричний, і звичайно, в його перфомансі бере участь оголена дівчина. Під ностальгічно-нахабну музику The Shocking Blue малярським пензлем художник щедро покриває її обличчя і тіло фарбою. Потім за допомогою асистента він підводить дівчину і притуляє її до закріпленого біля стіни полотна на підрамнику, на який перед тим наносив у такт музиці радісні фарби. Відбиток подвижниці мистецтва в позі, що біжить або летить, дуже схожий на первісний малюнок, доповнюється кількома помахами пензля і картина перетворюється з абстрактної на сюжетну. Перфоманс триває недовго, а настрій глядачів незрозумілим чином і гарантовано підіймається. Оплесками вони проводжають героїчну дівчину і вітають художника.
Вправи Геннадія Гутгарца в action painting користуються успіхом у публіки, що б не говорили про ретроспективну наївність цієї художньої практики й авторського ентузіазму. В часи надхитрих технологій вони нагадують нам, що «експерти побудували «Титанік», а дилетанти побудували ковчег» (Хуліо Мелара).
