Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

НООСФЕРА: слов’янський шлях?

14 червня, 2002 - 00:00

Видатний український вчений, академік Володимир Вернадський був першим президентом Академії наук України в 1918 році. Серед наукових досягнень Вернадського особливе місце займають основи вчення про ноосферу — сферу наукового розуму. Ноосфера охоплює всю біосферу планети, а також захоплює ближній космос. Із появою людства біосфера планети поступово переходить у ноосферу. Поступовий перехід біосфери до ноосфери вчені називають законом Вернадського.

Інший видатний вчений — академік Віктор Глушков — застосував ідеї кібернетики для управління державою. Проект Глушкова називався «Загальнодержавна автоматизована система управління (проект ЗДАС)». Проект ЗДАС — це наукове управління державою на основі комп’ютерних систем. На жаль, Глушков не дожив до реалізації свого проекту.

Можна спробувати об’єднати ідеї Вернадського і Глушкова: розширити галузь застосування кібернетичних методів із однієї держави на всю планету. Тоді виходить, що ноосфера — це наукове управління біосферою планети і ближнім космосом. За Вернадським, ноосфера — це наукове освоєння планети. З погляду кібернетики, ноосфера — це наукове освоєння планети і наукове управління планетою і ближнім космосом як єдиною цілісною системою. Уперше пов’язав ідею управління планетою та ідею ноосфери російський вчений, академік АМН Влаїль Казначеєв у 1985 р.

У сучасному світі наростають кризові явища. З погляду теоретичної кібернетики, цивілізоване людство може вижити і зберегтися на нашій планеті тільки шляхом об’єднання всього колективного інтелекту людства. Сучасний стан планети вчені називають техносферою, адже техніка і технології переважають над гуманітарними аспектами життя. Досить пригадати Чорнобильську ядерну катастрофу.

З погляду теорії ноосфери, цивілізоване людство може вижити тільки у вигляді (у формі) ноосфери. І головною метою ноосфери є виживання цивілізованого людства як біологічного виду. Цим ноосфера відрізняється від техносфери, бо головною метою техносфери є зароблення грошей, отримання багатства будь-якою ціною. Прагнення до багатства та до влади — рушійні сили техносфери. У ноосфері головна мета — максимальне продовження життя цивілізованого людства.

У 2000 році під егідою ООН відбулася зустріч глав 155 держав світу — саміт тисячоліття. Виступили всі 155 глав держав, однак у жодній доповіді не прозвучав термін «ноосфера». Вчення про ноосферу сьогодні розвивають переважно вчені України та Росії. Того ж року президент Росії Володимир Путін виступив на зустрічі глав держав азіатсько-тихоокеанського регіону в Брунеї. Володимир Путін повідомив колегам про Вернадського та ноосферу. Вперше термін «ноосфера» прозвучав на такому високому політичному рівні.

Потрібно докласти великих зусиль для розвитку і пропаганди вчення про кібернетику та вчення про ноосферу. Особливо важливу роль відіграють політичні аспекти кібернетики і ноосфери. Сьогодні, на зламі тисячоліть, ми стоїмо тільки на самому початку шляху до наукового управління планетою. Нове, третє, тисячоліття можна назвати тисячоліттям ноосфери. На цьому шляху до ноосфери людство повинне об’єднатися політично в одну цілісну систему.

Для нас, жителів багатостраждальної України, принципово важливе значення має питання виживання нашої країни. З погляду теорії ноосфери, для цього необхідна максимальна мобілізація всіх інтелектуальних і наукових сил нашої країни, об’єднання вчених та інтелігенції для порятунку України. Необхідна пропаганда наукових знань у всіх сферах життя і науковий підхід до управління українською державою, як це пропонував академік В. Глушков.

Україна має великий науковий потенціал і випереджає багато країн світу у справi проходження до ноосфери. Наведемо декілька прикладів.

Україна першою у світі добровільно відмовилася від колосального запасу ядерної зброї, який становив 36 тисяч «Хіросім». Вчення про ноосферу розвинув український вчений, академік В.Вернадський. Ідеї Вернадського розвивають українські вчені Віталій Межжерін та Михайло Голубець. В.Межжерін розробив нову теорію пульсуючої біосфери. Директор Інституту екології Карпат академік М. Голубець розробив оригінальне вчення про соціосферу. Поняття про ноосферу включене до українських шкільних підручників із географії.

У 1992 р. в Ріо-де-Жанейро відбулася Міжнародна конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку. На цій конференції було сформульовано концепцію стратегії стійкого розвитку людської цивілізації. В.Межжерін у 1997 р. проаналізував зв’язок між ноосферою та стратегією стійкого розвитку. Внаслідок реалізації цієї стратегії цивілізація може перейти у стадію ноосфери.

У Росії створено першу у світі Міжнародну академію ноосфери (стійкого розвитку). Росія в цьому випередила Україну. Необхідне створення Української академії ноосфери імені Вернадського. Сучасна техніка дає можливість об’єднання національного і загальнолюдського інтелекту. Міжнародна глобальна комп’ютерна мережа Інтернет, глобальне телебачення і телефонія є технічними передумовами ноосфери. Вже сьогодні в Інтернеті термін «ноосфера» зустрічається близько тисячі разів. Але цього замало. Слід докласти великих зусиль, щоб політика України стала науковою політикою. Державою повинні керувати не стільки політики, скільки вчені.

Українські вчені мають світовий пріоритет і в області кібернетики. Академік Віктор Глушков організував у Києві перший у світі Кібернетичний центр і розробив проект кібернетичного управління державою в умовах комуністичної політичної системи. Автор цієї статті розвинув ідеї Глушкова стосовно демократичної політичної системи.

Народний депутат України Олександр Чубатенко в 2001 році організував віртуальну політичну партію, яка діяла у мережі Інтернет. Чубатенко запропонував проект віртуального парламенту і віртуального уряду — ці проекти розроблено вперше на світовому рівні.

Віртуальний уряд на світовому рівні узгоджується зі словами Біблії про те, що всі царства впадуть і світом правитимуть 144 тисячі мудреців. Сучасна техніка дає принципову можливість для реалізації цього пророцтва Біблії.

Народний депутат України Олександр Зінченко розробив проект супутникової цифрової інформаційної системи для України і чітко показав, що ця система дозволить провести комп’ютерні референдуми.

В Україні є значний науковий потенціал, є п’ять державних академій наук, організовано понад тридцять суспільних академій наук, зокрема, вперше у світі організовано Академію космічних наук та Українську академію оригінальних ідей.

На Українському радіо є радіопередача «Ідеологія для України». Можна сміливо стверджувати, що найкращою ідеологією для України може стати ідея ноосфери — сфери наукового розуму, тим більше, що ідеологію ноосфери розвивали переважно українські вчені.

Це тільки короткий перелік основних досягнень України у найскладнішій політичній проблемі просування України шляхом до ноосфери.

Олександр ДЮЛЬДІН, кандидат біологічних наук, Київ
Газета: 
Рубрика: