Підіймаючись сходами в ложу преси, щоб на власні очі побачити урочисте відкриття першої сесії Верховної Ради четвертого скликання, ми з колегами міркували: чи піддадуть комуністи обструкції, як і чотири роки тому, лідера Конгресу українських націоналістів Славу Стецько, яка за правом найстарішого парламентарія й нинішнього скликання (учора пані Славі виповнилося 82 роки) виголошуватиме слова депутатської присяги? «Так, — стверджувала одна з нас, — хоча б для очищення їхньої комуністичної совісті». «Ні, — казала друга, — часи нині вже не ті».
Напевно, лояльність, проявлена комуністами цього разу щодо пані Слави, пояснюється не лише спільною «квітневою декларацією», в число підписантів якої поряд із Соцпартією та «Блоком Юлії Тимошенко» увійшли КПУ й «Наша Україна», що включає в себе КУН. Тим більше, що надалі сусідство підписів під цією декларацією не завадило парламентським «нашеукраїнцям» і комуністам сперечатися, дещо розпалюючи атмосферу в сесійній залі. Тертя виникало й між іншими партнерами по «коаліції чотирьох», що, напевно, можна розцінювати як свідчення її нетривкості й схильностi до зовнішніх i внутрішніх впливiв.
Тобто гладко все було до того моменту, поки не почалося голосування щодо кандидатур — ще навіть не спікера та його заступників, а лише членів тимчасової рахункової комісії й робочої президії.
Заслухавши текст присяги, депутати поздоровили Ярославу Стецько з днем народженн, ушанували хвилиною мовчання пам’ять головного тренера київського «Динамо» Валерія Лобановського й пішли в кулуари підписувати присягу.
Надії на те, що за дві години, які відводилися народним обранцям на цю процедуру, проясниться ситуація з потенційними претендентами на керівні парламентські пости, справдилися не зовсім. Представники партій і блоків, що сформували «пакети» зі своїми пропозиціями, від відповідей на конкретні запитання журналістів переважно ухилялися (за винятком комуністів, які оголосили свій варіант «трійки» ще вчора), а Соцпартія зрештою взагалі відмовилася формулювати будь-які гіпотези, обмежившись заявою про висунення на посаду голови парламенту свого лідера Олександра Мороза. Соціалісти ще призналися, кого з претендентів на спікерський «жезл» вони не будуть підтримувати — Володимира Литвина та Івана Плюща. Навряд чи це сподобається «Нашій Україні», яка, за словами лідера Українського Народного Руху Юрія Костенка, має намір таки висунути кандидатуру Івана Степановича на цю посаду. В ролях віце-спікерів «НУ» як варіант влаштували б, за деякими даними, соціаліст Станіслав Ніколаєнко та комуніст Адам Мартинюк, цей варіант, напевно, не знайде розуміння у «Блоку Юлії Тимошенко». З Адамом Мартинюком в одному з трьох крісел (але не в найголовнішому) готові нібито змиритися й у блоці «За єдину Україну!». Об’єднані соціал-демократи, в свою чергу, можуть, як сказав Олександр Зінченко, підтримати в боротьбі за спікерське крісло Володимира Литвина, але навряд чи погодяться розглядати «пакети», що виводять за рамки ігри лідера СДПУ(О) Віктора Медведчука.
Взагалі, картина виходить досить строката: складається враження, що до кінця переговорів на цю животрепетну тему шість парламентських сил прийшли практично до того ж, з чого починали...
Підтвердженням того, що боротьба за ключові посади буде, за словами Володимира Литвина, «запеклою» (а чи буде вона нетривалою — це ще питання), є й процес затвердження складів рахункової комісії та робочої президії. До речі, йому передував один з історичних моментів, якими рясніло вчорашнє парламентське дійство: після закінчення перерви Іван Плющ, повідомивши про кількість депутатів, які прийняли присягу, констатував припинення повноважень Верховної Ради третього скликання й передав кермо влади — до обрання тимчасової робочої президії — голові підготовчої депутатської групи Адаму Мартинюку.
Перші кроки в ролі головуючого далися А. Мартинюку нелегко. В ролі «дезорганізуючої» сили виступили деякі «нашеукраїнці» й «бютівці», які наполягали на обранні до тимчасової робочої президії не чотирьох осіб (голови робочої групи, його заступників і секретаря), а шести — по одному від кожної парламентської сили. Доводів колег — Віктора Медведчука, Олександра Карпова, які нагадували про необхідність дотримуватися чинної процедури, протестуючі не слухали. Зате їх, очевидно, слухали інші депутати: 258 голосами «за» склад робочої президії було затверджено.
Практично так само проходило й затвердження складу тимчасової рахункової комісії (а раптом, перестерігав колег Адам Мартинюк, зіпсується електронна система для голосування «Рада», яка давно вже, як відомо, потребує ремонту?).
Найбільш вражаючим результатом депутатського волевиявлення вчора стали 399 голосів, віддані за об’єднання в одне питань про вибори глави парламенту й вибори його заступників. До розгляду цього питання народні обранці, за деякими прогнозами, можуть добратися сьогодні.
