Діяльність наших правоохоронців по відношенню до політиків приносить досить цікавий ефект. Варто завести на опозиціонера кримінальну справу, тим більше помістити його у слідчий ізолятор, як шанси такого політика на потрапляння до парламенту значно зростають. Тенденція однак, як сказав би мудрий оленевод з Крайньої Півночі. Михайло Бродський та Юлія Тимошенко — найяскравіші політичні приклади, які із стін слідчого ізолятора більш чи менш тріумфально входили до стін парламенту. Останнім підтвердженням цього феномену довіри виборців до дій прокуратури стало обрання у нардепи по мажоритарному округу Андрія Шкіля, якого минулого року було затримано за організацію масових безпорядків у столиці пам’ятного для багатьох 9 березня.
Колишній керівник УНА-УНСО переможно залишив тюремну камеру, «підвісивши» у повітрі кілька цікавих запитань, без відповіді на які ми ще довго будемо потрапляти у незрозумілі для цивілізованих країн ситуації. Якби Шкіля не обрали, скільки б він ще сидів у камері, очікуючи чи то суду, чи інших дій стосовно себе? Недарма після виходу на волю Андрій заявив, що добиватиметься скасування інституту слідчих ізоляторів. Видно, допекло, видно, сидів «по-справжньому», на відміну від своїх попередників-опозиціонерів, стосовно яких є підозра, що сиділи вони дещо «понарошку» і «страждали» більше на публіку.
Тепер про ще один наслідок виходу тепер уже депутата Шкіля на свободу. Мова не про те, до якої фракції він увійде, бо це ні на що не вплине. Мова про долю УНА-УНСО, яка помiняла свого керівника, обравши під час арешту Шкіля нового керівника «партії». Складається враження, що УНА- УНСО, яка була дуже потрібна певним політичним колам у середині дев’яностих, тепер залишається без впливових замовників своїх послуг. Так званий «бойовий» потенціал остаточно вичерпаний згаданого вже 9 березня 2001 року, а політичного майбутнього при нинішньому керівництві у цієї організації немає.
У «золоті» часи УНА-УНСО партією керував Дмитро Корчинський, один із найталановитіших представників політичного андеграунду. Дмитро дуже натурально супив брови, накручував вуса і робив «страшний погляд». Кращої фотомоделі для росіян, які хотіли побачити «український екстремізм», було не знайти. Пізніше, коли Корчинський несподівано полишив організацію, виявилось, що за маскою ховався неабиякий політолог, журналіст, навіть актор. Андрій Шкіль був після Корчинського відчутним кроком назад для УНА-УНСО. Хоча й він навчився супити брови і рухати вусами. Згадую, як «воювала» організація Шкіля із співаком Пєнкіним, зриваючи концерти останнього у західних регіонах. Добре, що наспів «касетний скандал», який став останнім ангажементом для унсовців часів Шкіля.
Тепер колись розкручений націоналістичний бренд очолює непомітний провінціал Карп’юк, який навіть вуса на відростив. УНА-УНСО поповнила лави сотні «диванних партій», які не мають нічого, окрім реєстрації в Мін’юсті. Від усього колишнього галасу залишився шоумен і журналіст Корчинський, а також новоспечений депутат Шкіль. Можливо, останній, подібно до свого попередника, теж виявить у собі інші здібності, окрім ролі ватажка вуличних хуліганів.
