10 квітня
Всі люди рівні, але на Україні чомусь є міжнаціональна напруженість. Побутова.
Якщо українці промовляють уголос: «Росіяни» або ж «Негри, молдавани, цигани». — то це означувальне, щодо певних людей, слово здається їм образливим, і вони притишують голос або червоніють. Так не можна, бо це помічається і виникає та сама напруженість, яка електрує побут, не маючи нічого спіьного з побутовою електротехнікою.
Поспішаю. Заходжу до товариша. Угорця. Треба вирішити питання. А він із іншим угорцем розмовляє.
— Якщо угорець із угорцем розговорився, — кажу новій дівчині в офісі, — їх можна й не пробувати розірвати.
Напружилася, бачу.
Нарешті співрозмовники розійшлися.
Те саме, що дівчині, сміючись, повторюю другові.
— Може й так, — збентежено погоджується. — Але ж ми не по- угорськи балакали, а по-російськи.
— Це ще більше вас ізчепило. Спочатку ж говорили, а потім намагалися зрозуміти, що сказали.
Він сміється. Дівчина сміється. Напруженість сміється і розчиняється в повітрі.
...Веселим і відкритим треба бути з усіма, бо так ми і будемо між націями, а не нацією.
