Iм’я Михайла Семеновича Литвиненка відоме на всьому пострадянському просторі. Уродженець Полтавщини, виходець з глибоко віруючої православної родини, він вже на шкільній лаві мужньо відстоював свої переконання. Свідома і принципова відмова від вступу в піонери обернулася для віруючого школяра негласним статусом «меншевартісного». А відмова від комсомолу коштувала того, що удостоєний золотої медалі випускник отримав на руки виправлений атестат з двома трійками. Михайло Семенович все-таки поступив після цього до Київського Політехнічного інституту, але і тут зазнав тиску: «Вступай до комсомолу». Тоді майбутній регент йде до Київської духовної семінарії. Під час навчання він сміливо полемізує з світськими філософами, які «обробляли» семінаристів, а за його діями вже стежать «органи» і готують «справу». Під час екзаменаційної сесії, однієї ночi 1952 року Михайла Семеновича було заарештовано. Шість місяців в катівні, потім суд, де адвокат вимагає «розстрільної» статті, і вирок: 25 років таборів суворого режиму, 5 років заслання і 5 — поразки в правах. Потім — лісоповал на болотах у «Бермудському трикутнику» на стику Горьківської, Кіровської і Костромської областей.
1955 року «справу» переглянуто і знято 15 років. Його переведено до іншого табору, де перебувала культурна еліта країни і де Михайло Семенович створює гарний хор. Незабаром прийшло звільнення. Воно, проте, не підпадало під амністію 1956 року, і не звільняло від «поразки в правах». Звідси — постійні переїзди з міста до міста і часте супроводження «в дільницю», де звучало одне і те саме: «В 24 години — залишити населений пункт!» Незважаючи на все це, Михайла Семеновича запрошують на роботу в державні хорові колективи, які під його керівництвом досягають видатних успіхів. Колишнього в’язня таборів навіть посилають виступати за рубіж. У 1975 роцi Михайло Семенович стає регентом хору Київського митрополита. Під керівництвом нового регента цей колектив перетворюється на один з кращих церковних хорів Російської Православної Церкви, а деякі з написаних Михайлом Семеновичем творів стають популярними в багатьох єпархіях не тільки України, але і Росії.
В 1992 роцi, коли Православну Церкву в Україні приголомшив філаретівський розкол, Михайло Семенович лишає захоплений позбавленим сану митрополитом Філаретом Київський кафедральний Володимирський собор і йде до Києво- Печерської лаври, яка в ті драматичні дні стала резиденцією нового Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Володимира. «А з ким Михайло Семенович?» — питав тоді багато хто. І вибір регента став для багатьох тим орієнтиром, без якого на тлі брехні дуже важко зробити правильний крок. Відтоді хор Михайла Семеновича працює в лаврських храмах — Успінському і Трапезному, де проходять відправи Предстоятеля УПЦ.
Вшановування ювіляра відбувалося в конференц- залі Київської духовної академії і семінарії. Привітати Михайла Семеновича прийшли керуючий справами УПЦ єпископ Митрофан, ректор Академії протоієрей Микола Забуга зі своїми колегами-викладачами і численними учнями-слухачами, друзі і колеги Михайла Семеновича. ... У своєму слові-відповіді Михайло Семенович сказав: «Я щасливий, що закінчую своє земне буття тут, в Лаврі, під омофором Божої Матері». Незважаючи на роки і пережиті випробування, славнозвісний регент виглядає бадьорим і повним життєвих сил. У ньому не помітно навіть і тіні втоми або слабкості… На закінчення ювілею хори Михайла Семеновича і Академії виконали кілька духовних співів, в тому числі твір самого ювіляра, а завершили вечір гучним «Многая літа».
