Головною подією у чемпіонаті України з футболу, який поновлюється у суботу після чотиримісячної перерви, буде дебют в якості тренера української команди іменитого закордонного тренера. Звісно, іноземці тренували українські клуби і раніше. Проте і «східний» німець Штанге біля керма «Дніпра» і «росіянин» Бишовець на чолі «Шахтаря» були, якщо можна так сказати, іноземцями «нашими». Італійський же фахівець на прізвище Скала (українською «скала» — драбина), запрошений у січні тренувати згаданий вже «Шахтар», є справді елітним європейським тренером із серйозною репутацією. Його команди вигравали єврокубки, самого сеньйора Скалу було навіть названо кілька років тому кращим тренером Італії.
Таким чином, звична вже останніми роками суперечка за «золото» між київським «Динамо» і донецьким «Шахтарем» сприйматиметься відтепер не як змагання Суркіса з Ахметовим, а як двобій двох великих тренерів — вітчизняного в особі Валерія Лобановського і закордонного в особі Невіо Скали. Безумовно, наш футбол від цього тільки виграє.
Обидва претенденти на український футбольний трон мали достатньо часу для підготовки і провели її кожен по- своєму. Кияни побували на двох закордонних зборах, перемігши перед цим у Москві в турнірі на Кубок співдружності. Донеччани турнірів не вигравали, а просто проводили тренувальні збори, спочатку очікуючи нового тренера, а потім свого нігерійського нападника Агахову, який на кілька тижнів «загуляв», не повернувшись до команди після участі у Кубку Африки. Помітних змін у складах наших лідерів не відбулося, й це не дивно. І в Донецьку, і в Києві вже є по три десятки кваліфікованих гравців з України та закордону, які змагаються за право вийти на поле в основному складі. Інша річ, чи потрібно командам стільки людей, серед яких лише одиниці можуть вважатися футбольними зірками?
Зрештою, у вітчизняних футбольних клубах взимку відбулося те, що і завжди. Навесні практично всі претенденти на високі місця відчутно змінили склад гравців, а деякі й тренерів. Практично ми побачимо нові команди. Залишається лише дивуватися впертості наших футбольних керівників, які називають чемпіонатом України два різнi по суті турніри, що проходять з інтервалом майже у півроку й мають чи не наполовину інших учасників. Ідея-фікс на рахунок проведення чемпіонату з осені до весни, котра відвідала тридцять років тому одну світлу тренерську голову, досі спотворює футбольне видовище, яким мав би бути повноцінний чемпіонат країни у нормальний термін iз березня по листопад.
Тому глядачам, які прийдуть теплого весняного дня на стадіони, доведеться ще раз знайомитися з командами, шукати собі нових кумирів і шкодувати за колишніми. Що стосується телеглядачів, то вітчизняне телебачення приготувало їм приємний сюрприз. Починаючи із 16 березня, на Першому національному транслюватимуть повністю один матч чергового туру національного чемпіонату, а наступного дня в ефірі буде півгодинний огляд решти ігор туру. В суботу центральним вибрано поєдинок у Маріуполі між місцевим «Металургом» та львівськими «Карпатами». Все це стало можливим завдяки зусиллям ПФЛ, яка нарешті пішла назустріч інтересам телеглядачів. В той же час з’явилася нова проблема. Наші провідні клуби «Динамо» і «Шахтар» традиційно мають прихильників по всій країні. Однак старту своїх улюбленців у чемпіонаті вболівальники по телевізору не побачать. В реаліях сучасного телебачення вихід лише один — створення в Україні окремого спортивного телеканалу. В сусідній Росії таких каналів вже декілька. Невже наш футбол не заслужив телевізійного показу? Навіщо інвестори того ж «Шахтаря» витрачалися на зарубіжних «зірок», коли їхню гру не може побачити футбольна Україна?
Відповідь на ці запитання слід шукати вже. Традиційний інтерес до футболу, який з’являється у нас щовесни, слід використати найкращим чином, зробивши наших хлопчаків і дівчаток фанатами не зарубіжних, а українських футболістів. Яких можна побачити не тільки по телевізору, а й на стадіоні, на яких можна бути схожими, тренуючись у таких же дворах і на таких самих майданчиках, де зростали Воробей і Ващук, Головко і Попов, Тимощук і Шовковський.
Названі й неназвані українські зірки вже наступного тижня відкриють сезон національної збірної, зігравши товариський матч в Японії з національною командою цієї країни. Потім гра в Бухаресті з румунами, турнір у Москві за участю росіян, білорусів та югославів, а там не за горами і відбірковий турнір нової першості Європи. Тоді ми знову вболіватимемо за Україну, але починати треба вже зараз, спостерігаючи за нашим чемпіонатом. Футбольне дійство, що починається завтра на стадіонах семи українських міст, обіцяє бути захоплюючим та інтригуючим не менше, ніж чемпіонат Італії. І якщо раніше бажаючі мали змогу цілий рік спостерігати за безуспішними намаганнями українця Шевченка піднятися з командою «Мілан» до вершин італійського футболу, то тепер ми подивимось як італієць Скала спробує зробити те саме в Україні з командою «Шахтар». То чим ми гірші за Італію?
