Так багато людей наговорили мені стільки добрих слів з нагоди мого недавнього п’ятдесятиріччя, що моя дружина боялася, що я і справді в них повірю й зі мною стане неможливо жити. Я запевнив її, що такого не трапиться, й нагадав про одного старого друга, відомого націонал-демократа, який одного разу сказав їй: «З такими друзями, як Джім, Україні й вороги не потрібні.»
Я дякую всім, хто привітав мене, але не можу не згадати й про короля Ліра та його трьох дочок. Коли старий дурень ділив своє королівство, дві погані дочки промовили такі чудові монологи, що він поділив його між ними, третя ж, Корделія, відмовилася наслідувати їхнiй приклад і не отримала нічого. Але коли любі дочки зрадили короля, саме Корделія прийшла йому на допомогу.
Згадую свій виступ перед діаспорою в Америці незабаром після отримання Україною незалежності. Коли я сказав, що «українська справа» мертва, і тепер існує жива Україна з рядом проблем, що потребують вирішення, це їх шокувало. Деякі з цих проблем вирішуються, інші — ні. Деякі — навряд чи взагалі усвідомлюються. Як аналітик (на Заході вважається, що історик повинен бути і дослідником, і інтерпретатором фактів) я повинен говорити про них так, як я їх бачу. За довгі роки я читав і чув так багато медових промов, часто від тих, хто свого часу виспівував такі ж дифірамби Комуністичнiй партії, про те, як вони люблять Україну; багато хто з цих людей ставав у очах «професійних українців» чимсь на зразок героїв нашого часу. Я не хочу й не буду їм уподібнюватися. В України є багато серйозних проблем, які вона не зможе здолати, поки не почне їх вирішувати всерйоз. 1994-го, коли люди боялися писати про корупцію, я назвав Україну «клептократією», якою вона все ще є. 1996 року я писав про глибоко вкорінену в цьому суспільстві дисфункцію, успадковану від радянської системи. Я намагаюся зрозуміти Україну такою, якою вона є, і навчити студентів (а через нашу газету, можливо, й читачів), як розібратися в цій історично безпрецедентній ситуації і, принаймні, спробувати знайти шлях до її поліпшення. Зрештою, як вже досить давно сказав Президент Кучма, політика є відображенням суспільства, і в Україні не зміниться політична ситуація, поки не зміниться суспільство. Він мав рацію. Проблема в тому, як допомогти суспільству оздоровитися. Корделія сказала батькові правду й не отримала нічого. Я намагався й намагаюся говорити правду Україні й отримав у відповідь більше теплих слів, ніж міг сподіватися, але любов не потребує нагороди. Любов — це коли стараєшся чинити правильно й зробити світ кращим.
