Як з’ясувалося, проблеми університетів, що входять в Асоціацію, виявилися дуже схожими. На з’їзді було порушено питання про розробку єдиних вимог до університетської освіти та формування загальних освітніх стандартів. Враховуючи актуальність залучення до навчального процесу електронних засобів навчання й того, що ринок навчальних програмних продуктів пропонує великий вибір систем підтримки навчання (СПО), постала необхідність прийняття загальної системи такої програмної підтримки, щоб усім було зручно користуватися навчальними матеріалами на електронних носіях, що розробляються в різних центрах.
Одним із найболючіших для учасників з’їзду було питання підручників. Ректор Московського університету, академік В. Садовничий висловив свою стурбованість відходом викладачів від використання класичного підручника й переходом багатьох сучасних авторів на жаргон, нібито зрозуміліший для засвоєння матеріалу студентами. Нині в Московському університеті готується випуск серії класичних підручників iз 150 навчальних предметів. В Україні ж проблема підручника впирається в труднощі, пов’язані зі створенням національного підручника, з переходом на навчання державною мовою, а для написання сучасного високоякісного підручника навіть фахівець з 20-річним досвідом викладання повинен витратити в середньому 1-2 роки життя.
Ще одна загальна проблема — проблема кадрів. Штучні спроби «омолодження» кадрів нічого не дають, оскільки молодь не згодна працювати за низьку зарплату, адже за ставками заробітної плати звичайний державний вищий навчальний заклад не може конкурувати з різними фірмами. В Московському університеті запровадили спеціальні стипендії для перспективних молодих учених, які погодилися тривалий час не виїжджати з країни. Також щороку в університеті сто кандидатів наук без черги стають доцентами, а сто докторів наук — професорами. Такі нововведення дозволили підняти середній вік викладача університету iз 60 років до 50 років. Київський університет для поліпшення якості викладацького складу пропонує звертати особливу увагу на систему перепідготовки кадрів, яка стимулювала б викладачів вузів до створення наукових і навчально-методичних праць.
Сьогодні суть реформування вищої освіти на всьому пострадянському просторі визначається необхідністю переходу від підготовки грамотного виконавця до підготовки творчого фахівця, здатного розв’язувати нестандартні завдання. Світовий досвід свідчить, що для цього треба збільшувати час для самостійної роботи студентів, а отже треба мати якісні підручники й посібники, вдосконалити систему контролю за перебігом і результатами навчального процесу. У Київському національному університеті разом iз традиційними формами застосовуються й новітні технології контролю, а саме модульно-рейтингова система, що стимулює набiр, в процесі вивчення предмета, максимальної кількістi балів.
Перший проректор Київського університету імені Т. Шевченка Олег Третяк на запитання кореспондента «Дня», що може чекати Україна від участі в роботі Євразійської Асоціації університетів, сказав: «Освіта, як і наука, не має кордонів, це загальнолюдське надбання. Існують загальні проблеми у класичних університетів у пострадянських державах. Якщо ми зможемо об’єднатися й показати загальні тенденції в розвитку освіти, то можна буде сподіватися на допомогу від Президента й уряду. Ми не повинні втратити те, що накопичено за сотні, десятки років нашою вищою освітою».
