До чого це я веду? Передплачую декілька розумних видань, але, пригадую, лише газета «День» започаткувала розмову з громадянами України про їхню активну участь у громадському житті країни. Це був конкурс «Громадський форум», який «День» проводив разом iз Міжнародним фондом «Відродження» у 2000 році. Мені було цікаво брати участь у цій акції, а ще цікавіше стало далі, коли мої міркування оцінили другим призовим місцем і путівкою від «Закарпаттуриста».
З ряду обставин я вибралася у Закарпаття лише у наступний після конкурсу рік. Бо прагла потрапити в першу чергу на восьмий Форум видавців у Львові. Мої організаційні зусилля не були марними, і я дуже вдячна газеті «День», що підштовхнула у мандри, дуже вдячна голові громадської організації «Форум видавців» Олександрі Коваль за свято книги і особистостей. Там, у Львові, дішлю їй листа-рецензію. Коли вже вдома я почала опановувати тексти, то зрозуміла, що мої знання і уявлення знаходяться у зародковому стані, і що тема громадянського суспільства вимагає своєї культивації в нашому суспільстві, що книга педагога В. Сухомлинського «Народження громадянина», яка вийшла у 60-х роках, була «похована» радянською системою не даремно: ми тут, в Україні, не маємо громадян своєї країни. Особливо це помітно в середовищі так званої еліти, високопосадовців, керманичів нації, у виступах яких прохоплюється не «мій народ», а «эта страна», «этот народ» тощо.
Зустрівши публікацію голови Адміністрації Президента Володимира Литвина «Громадянське суспільство: міфи й реальність», я спочатку зраділа. Сподівалася зустріти думку ще однієї авторитетної людини, адже член- кореспондент НАНУ, на самому олімпі влади, лідер політичного блоку. Але як це треба було постаратися, щоб отак приголомшити: вільного демократичного суспільства ще не створили, як мовиться, дитя ще й не зачате, а В. Литвин у ньому стільки хвороб нарахував. Мені сподобалося твердження Володимира Михайловича про його намагання спровокувати дискусію, але не сама метода. Адже, скажімо, ваша газета дискусію з цієї теми проводила впродовж кількох тижнів ще два роки тому, і можна вважати, що й тут п. Литвин «позичив» ідею. Вона, зрозуміло, «Днем» не приватизована, але варто було б газеті «День» вийти на нову орбіту «Громадського форуму» зразка 2002 року. А в контексті виборів ця акція допоможе викристалізувати громадську думку щодо своїх обранців.
Немає часу докладно спілкуватися з газетою, але читаю все: щось подобається, проти інших публікацій визріває протестна думка. Але я розумію, що якраз вони подобаються іншим читачам. Тому — успіху в творчості і розмаїття!
З глибокою повагою
P.S. Час швидко плине! Доки збиралася з відгуком, доки писала — багато змін відбулося. На ICTV — жіноче начало в суворій програмі «Свобода слова». Вітаю, бо й справді замало розумних жінок наважуються «розрядити» жорсткий чоловічий
