Відповіді президента Росії Володимира Путіна на запитання «Уолл- стріт джорнел» («День» публікує фрагменти цього інтерв’ю) демонструють одну характерну особливість епохи: пішли в минуле часи, коли Москва говорила однозначне «ні» політиці Вашингтона. Навпаки, Путін дає зрозуміти, що очолювана ним Росія готова домовлятися з будь-яких питань (це ще не означає, що всі плани Білого дому в Москві схвально сприймуть), і хоче стати для США надійним партнером. Це стосується і боротьби з тероризмом, і нової політики безпеки в Європі. Путін говорить про те, що у Москви немає планів повноправного членства в НАТО — хоча це не означає, що вони не можуть з’явитися зі зміною самої атмосфери у відносинах між Альянсом та Росією. Власне, останнім часом курс Путіна на зближення Росії із Заходом більш ніж очевидний. Мотиви його політики аналізуються по-різному, найбільш очевидним є те, що Росії економічно невигідні протистояння, самоізоляція від глобалізаційних процесів і неминуче внаслідок цього відставання у розвитку. Відчувається, що при цьому Путін бажає зберегти обличчя Росії як самостійної сили, заявляючи, що «є речі, якими ми не торгуємо». Бо, як дав зрозуміти Путін американському читачеві, Москва насправді готова поторгуватися не самими своїми інтересами, але способами їх відстоювання.
— Чи змінилися після подій 11 вересня відносини між Москвою та Вашингтоном, між Вами і Президентом Бушем порівняно з тими відносинами, які існували між президентами Єльциним і Клінтоном. Адже ми знаємо, що Ви досить близько товаришуєте з Президентом Бушем?
— ...Треба сказати, що незважаючи на окремі проблеми, про які ми знаємо — а вони виникали і в зв’язку з подіями на Балканах, і з деяких інших питань — все ж таки рівень відносин між Росією та Сполученими Штатами був досить високим. Тому я вважав, що моїм завданням є збереження цього рівня, зміцнення і розвиток відносин із Сполученими Штатами.
Якщо прямо відповідати на ваше запитання..., я б відповів ствердно: так, я думаю, що змінилося...
У нас природним чином можуть зберігатися і зберігаються протилежні погляди на різні світові проблеми. Але є одна дуже важлива, на мій погляд, особливість, яка говорить про нову якість відносин. Вона полягає в тому, що між нами і нашими країнами виник зовсім інший ступінь довіри один до одного — дуже високого рівня. Саме вона дозволяє, незважаючи на різницю підходів до різних проблем і навіть суперечки відносно конкретних питань світового розвитку, не сповзати у конфронтацію, а зберігати рівень міждержавних зв’язків на тій високій планці, на якій ми знаходимося сьогодні.
— Абсолютно очевидно, що для збереження відносин на належному рівні між такими країнами, як Сполучені Штати і Росія, потрібно більше, ніж просто довіра. Чи могли б Ви позначити, пане Президент, якісь довгострокові паралельні інтереси Росії та Сполучених Штатів — інтереси, які триматимуть країни разом, навіть якщо президенти не будуть вже в такій мірі довіряти один одному?
— Звичайно ж, деякі з них я вже назвав. І Росія, і Сполучені Штати зацікавлені у зміцненні режиму нерозповсюдження ядерної зброї та засобів доставки, а також інших засобів масового знищення. Від цього насамперед залежить наша національна безпека. Це дуже важливий мотив для співробітництва.
Ми зацікавлені в активній спільній роботі у боротьбі з тероризмом і остаточному викорінюванні або придушенні тероризму. Думаю, що нікого не треба переконувати ані в Росії, ані в Сполучених Штатах, наскільки ми в цьому зацікавлені.
Ну і, нарешті, в економіці ми цілком можемо бути природними, ефективними партнерами. Росія сьогодні — другий за обсягами експорту постачальник нафти на світові ринки, а якщо мати на увазі наші поставки на експорт газу і все це перерахувати на умовні одиниці енергоресурсів, на умовні одиниці палива, то вийде, що Росія сьогодні у світі — експортер вуглеводневої сировини номер один...
— Давайте тепер зосередимося на короткострокових перспективах. Минулого тижня Президент Буш заявив про те, що існує «вісь зла», і назвав три країни: Ірак, Іран та Північна Корея. Ви поділяєте його аналіз, чи згодні Ви, що ці три країни складають «вісь зла»?
— Якщо Ви подивитеся мої публічні виступи десь з рік тому, то знайдете таке формулювання, як «дуга нестабільності». У тому, що сказав Президент, і в тому, що я говорив, вбачається спільна думка, яка полягає у наступному: ми всі визнаємо, що тероризм набув міжнародного характеру.
Але якщо говорити про конкретні списки, то ми не вважаємо обґрунтованим складати якісь «чорні списки» країн.
Якщо ми говоримо про Ірак, і є підозра, що у цій країні виробляються засоби масового знищення, то треба вирішувати саме цю проблему. І тут багато шляхів. Передусім треба домогтися повернення до Іраку спостерігачів ООН. Як це зробити? Існує багато способів, і військовий шлях далеко не єдиний, не універсальний і, напевно, не найкращий.
У будь-якому випадку, так само, як і у випадку з талібами, застосування сили має бути обґрунтованим. Повинно бути очевидним, що іншого способу розв’язання проблеми немає. Треба говорити про загальновизнані докази і вирішувати це спільно із світовим співтовариством.
Тому я б сказав так: ми проти складання якихось «чорних списків» країн, але готові працювати разом із Сполученими Штатами щодо нейтралізації загроз, про які я згадував.
— Якщо все ж таки Сполучені Штати розпочнуть військові дії проти Іраку, як відреагує Росія — підтримає або, навпаки, виступить проти цього?...
— Я можу Вам сказати, що існує узаконений міжнародним співтовариством у рамках ООН спосіб застосування сили на міжнародній арені. І цей спосіб застосування сили багаторазово підтверджений усіма учасниками міжнародного співтовариства, в тому числі Сполученими Штатами, і він добре відомий — згідно з рішенням Ради Безпеки ООН.
Давайте не будемо хитрувати, у випадку з Афганістаном цього принципу не дотримувалися. Міжнародна коаліція виходила з того, що США діють у стані необхідності, у стані самооборони, і міжнародне співтовариство зобов’язане оперативно відреагувати на жахливий злочин, що забрав тисячі життів американців і громадян багатьох країн світу. У випадку з іншими державами, які Ви тут згадали, нічого подібного немає. Тому порушувати загальновизнану міжнародним правом процедуру немає жодних підстав.
Крім того, в Афганістані міжнародна коаліція та Сполучені Штати діяли не проти Афганістану, а проти талібів, режим яких не був міжнародно визнаним, на відміну від законного уряду Раббані, який якраз підтримав міжнародну коаліцію. Якісно абсолютно інша ситуація.
Але це не означає, що Росія надалі не може за певних умов разом із Сполученими Штатами працювати і вирішувати проблему тероризму в рамках цієї коаліції. Звичайно, може. Повторюю, це просто має відповідати принципам і нормам міжнародного права.
...Звісно, Росія — велика країна, у неї багато всіляких інтересів у відносинах з іншими країнами, в тому числі з Іраком. Але є речі, якими ми не торгуємо. Це наші зобов’язання у міжнародній сфері, проблеми міжнародної безпеки...
— Щодо НАТО: чи готові ви до того, що балтійські держави вступлять до НАТО? І якщо вони стануть членами НАТО, що це означатиме для Росії?
— Кожна держава має право вибирати власний шлях забезпечення своєї безпеки. Це стосується й балтійських держав...
Розширення блоку повинно сприяти поліпшенню міжнародної безпеки та підвищенню безпеки країн — членів блоку. Спитайте у жителів Нью-Йорка: чи будуть вони відчувати себе у більшій безпеці від того, що Латвія, Литва та Естонія будуть членами НАТО? Я думаю, що вони дадуть відповідь «ні». Принаймні, багато хто з них просто поцікавиться, де знаходяться ці країни. А ось якщо ви спитаєте росіян, добре це для Росії чи погано, переважна більшість відповість, що це для Росії погано.
— Тобто вони себе відчуватимуть у меншій безпеці?
— Звичайно. Бо інфраструктура воєнного блоку наближається до наших кордонів. Природно, це повинно викликати відповідну реакцію. Тому саме по собі механічне розширення блоку мені здається контрпродуктивним.
Як ви знаєте, ми не вважаємо сьогодні, що НАТО для Росії — це ворожа організація. Але для того, щоб стати міжнародною універсальною організацією у сфері безпеки, звичайно, необхідно міняти якість відносин між НАТО та Росією, і ми до цього готові. Ми не маємо наміру в повномасштабному значенні вступати до НАТО, але є ціла низка питань, де ми з країнами НАТО, в тому числі зі Сполученими Штатами, могли б спільно дуже ефективно працювати. Про ці питання ми з вами вже говорили. Я вважаю, що по мірі зміни якості взаємовідносин між Росією та НАТО по-іншому виглядатимуть і проблеми, пов’язані з розширенням цілого блоку.
