Генеральний секретар Ради Європейського Союзу Хав’єр Солана, в чиїй присутності відбувалися переговори, навіть сказав, як повідомило АП, що Югославія в якості федеративної держави могла б претендувати на членство в ЄС. Якогось графіка вступу Белграда однак не пропонувалося. У той же час Солана запросив представників Сербії та Чорногорії наступного місяця продовжити переговори про можливі умови збереження єдиної країни наступного місяця у Брюсселі.
Острахи ЄС зрозумілі. Розпад Югославії, який де- факто відбувся ще за Мілошевича, загрожує повною неконтрольованістю ситуації, особливо з урахуванням того, що в самій невеликій Чорногорії незалежність республіки підтримує близько половини жителів. Засоби існування Чорногорії в якості незалежної держави зазвичай не вказуються. Власного виробництва в республіці майже немає, туризм як головну галузь економіки ще потрібно розвинути до належного рівня. Багато хто припускає, що в разі отримання незалежності Чорногорія просто перетвориться на своєрідний офшорний заповідник, який до того ж може стати відстійником контрабанди. Зараз, до речі, в грошовому обігу в республіці — євро, а не югославський новий динар.
Дуже неоднозначною видається й спроба Солани утримати федерацію на плаву — адже в Югославії ще свіжа пам’ять про те, що саме генеральний секретар НАТО Хав’єр Солана в березні 1999 року без жодного сумніву розпочав повітряну операцію проти Югославії, обгрунтування якої й досі виглядає досить сумнівним з точки зору міжнародного права. В результаті ж, окрім всього іншого, Косово, яке де-юре все ще залишається частиною Сербії, де-факто під владу Белграда вже навряд чи повернеться.
Сьогодні в Подгориці — столиці Чорногорії — заявляють, що жодних змін в позиції керівництва республіки не сталося, Чорногорія будуватиме свої відносини як iз Сербією, так і з іншими країнами в якості незалежної держави. Міжнародні експерти вже піддали сумніву можливості визнання Чорногорії з боку світового співтовариства. Але, очевидно, ставки зроблено остаточно. І таким чином, нинішній стан Югославії, який не може не загрожувати європейській безпеці, став блискучим символом бездарної дипломатії останніх років. Особливо враховуючи, що позиції президента Югославії Коштуніци, який прийшов до влади (досить ефемерної) не без допомоги Заходу, сьогодні хисткі як ніколи.
