Наша комісія намагалася вирішити проблему поширення епідемічних захворювань, що спустошують найбідніші країни світу, особливо ті, що розташовані в Африці на південь від Сахари. Незважаючи на розбiжнiсть думок, що спостерігалося на початку дворічного дослідження, після вивчення величезної кількості фактів, зібраних по всьому світу, комісія прийшла до твердої одностайності.
Основні висновки легко підсумувати. По-перше, тягар хвороб у найбідніших країнах створює істотний бар’єр для їхнього економічного прогресу. По-друге, через відсутність доступу до необхідних послуг в галузі охорони здоров’я мільйони доведених до злиднів людей трагічно вмирають щороку від інфекційних захворювань, яким можна було б запобігти та вилікувати. По-третє, використовуючи існуючі технології, до кінця десятиріччя можна було б рятувати 8 мільйонів життів щороку, якби тільки багаті країни допомогли бідним отримати ці технології.
Зокрема, комісія закликає багаті країни до того, щоб вони виділяли одну десяту відсотка свого валового національного продукту — або усього один цент з кожних 10 доларів прибутку — на надання послуг у галузі охорони здоров’я для бідних у всьому світі. Оскільки загальний прибуток багатих країн становить приблизно 25 трильйонів доларів на рік, це могло б мобілізувати 25 мільярдів на рік, що разом із власним збільшеним внеском бідних країн могло б вражаючим чином покращити стан здоров’я людей у всіх країнах з низьким прибутком на душу населення.
Цей скромний внесок міг би щодня рятувати у бідних країнах 21000 життів. Більш того, такі вклади в охорону здоров’я можуть перетворитися на колосальне економічне зростання. Покращання стану здоров’я людей могло б допомогти бідним країнам вирватися із пастки бідності, в якій вони застрягли останні десять років: поганий стан здоров’я людей веде до бідності та економічної стагнації, що, у свою чергу, веде до поганого стану здоров’я людей.
Якщо цю програму приймуть, в країнах із високими показниками плодючості і швидким зростанням населення почне відбуватися зниження цих показників, оскільки сім’ї отримають упевненість в тому, що їхні діти виживуть і стануть дорослими. Демографічний тиск там слабшатиме, так само, як і навантаження на слабкі тропічні екосистеми. Іноземні інвестори зможуть вкладати капітал в африканську робочу силу, яку більше не будуть розхитувати хвороби. Починаючи з 2015 — 2020 років економічні вигоди можуть скласти більше 360 мільярдів доларів на рік, що у багато разiв перевищить річні витрати на поліпшення стану здоров’я людей у рамках програми, представленої у даному звіті.
Вже було показано, що фінансова допомога, що виділяється на потреби охорони здоров’я, приносить велику користь. На відміну від деяких типів допомоги, коли надані кошти можуть перетікати на рахунки в офшорних банках, у разі виділення допомоги на потреби охорони здоров’я цього не відбувається, оскільки вона надходить у вигляді ліків, діагностичного обладнання та надбавок до зарплати лікарів і медсестер.
Віспу було знищено навіть у найвіддаленіших бідних країнах, поліомієліт також практично близький до повного знищення. За належного фінансування кампанії з вакцинації охоплювали переважну більшість дітей із дуже бідних сімей. Нещодавні заходи щодо боротьби з африканською річковою сліпотою, проказою й трахомою, проведені за фінансової підтримки таких промислових лідерів, як Merck, Novartis та Pfizer також принесли чудові результати. Основна проблема у цьому випадку полягає в тому, що масштаби корисних дій є лише малою дещицею потрібного.
Комісія відзначила, що інвестиції у НДР, спрямовані на боротьбу із хворобами бідноти, очевидно, матимуть неймовірно велику соціальну віддачу, і не тільки внаслідок недавніх наукових досягнень (таких, як нанесення на мiсця знаходження генома паразита, збудника малярiї), але й тому, що в цей час у ці галузі робиться дуже мало інвестицій. На малярію припадає близько трьох відсотків всіх хвороб, що спостерігаються у світі, але при цьому на її дослідження виділяється тільки одна шоста від одного відсотка витрат на НДР в галузі біомедичних досліджень у всьому світі, головним чином тому, що більшість жертв малярії є бідними, і з цієї причини приватна індустрія їх ігнорує. Комісія рекомендує реалізувати серію заходів, спрямованих на прискорення проведення НДР, спрямованих на дослідження хвороб бідноти, включаючи витрати на проведення НДР, фінансовані країнами-донорами у розмірі приблизно $ 5 мільярдів США на рік, або п’яти відсотків від усіх світових витрат.
Новий Всесвітній фонд з боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, ідею створення якого було висунуто на початку цього року Генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном і який розпочне свою роботу в 2002 році, може стати у даній ситуації ключовим механізмом. Програми можуть розроблятися на рівні окремих країн та представлятися у новий фонд, який займатиметься питаннями надання фінансової підтримки. Комісія відвідуватиме кожну країну потенційного одержувача допомоги для того, щоб створити національні комісії та встановити розраховані на довготривалий термін стратегії та пріоритети в галузі охорони здоров’я, яким потрібно надати фінансову підтримку з боку спонсорів.
Парадокс світової економіки полягає в тому, що багаті країни нинi настільки багаті, а бідні — настільки бідні, що навіть малий внесок багатих країн може творити дива. Усього лише один цент з кожних десяти доларів може забезпечити прорив у галузі охорони здоров’я; ще один цент з кожних десяти доларів міг би бути спрямований на задоволення основних потреб освіти. Ідея контролю епідемічних захворювань та різкого зниження абсолютної бідності до 2015 року не є наївним ідеалізмом, а результатом тверезого роздуму, на підтримку якого є велика кількість надійних даних. Комісія з макроекономіки та охорони здоров’я видала свій звіт від 20 грудня в надії на те, що тепер усі всерйоз приєднаються до великої битви проти хвороб та бідності.
Проект «Синдикат» для «Дня»
Джеффрі Д. САКС — професор економіки та директор Центру міжнародного розвитку при Гарвардському університеті.
