Президент Бразилії Фернандо Енріке Кардозу сказав у ексклюзивному інтерв’ю «Дневі», що приїхав у слушний час. Тому що до його візиту, що завершився вчора, було підготовлено цілу низку конкретних і практичних пропозицій. Які, між іншим, можуть забезпечити Україні прорив і рекламу в Південній Америці й довести, що ринки для української продукції існують не лише в Росії. Президент Кардозу в недовгій розмові після завершення офіційної частини його візиту розкрився як інтелектуал (він соціолог за освітою, дуже добре знайомий із обставинами подій 1968-го у Франції), який своїм прикладом ілюструє одну давню істину: жити потрібно власним розумом. Те, що, зокрема, США залишаються головним торговельним партнером Бразилії, анітрохи не заважає йому мати власну думку з приводу сучасних світових процесів. А його країні, відповідно, проводити політику, яка відповідає її інтересам. І, здається, саме завдяки цьому, попри всі негаразди, уникати криз, подібних аргентинській, або диктатур. Що теж може бути цікавим прикладом.
— Як би Ви оцінили результати Ваших переговорів, які перспективи вони відкривають перед обома країнами?
— Я намагався приїхати з візитом до вашої країни в останні три- чотири роки. Тому що спочатку ваш президент відвідав Бразилію, потім — ваш прем’єр-міністр з групою бізнесменів. Багато бразильців українського походження теж чинило на нас тиск з тим, щоб відвідати вашу країну. Зараз я вважаю, що приїхав вчасно. Тому що зараз підготовлено цілу низку пропозицій, і ми дійсно можемо їх реалізувати.
Перш за все, це стосується космічної галузі. Ми в Бразилії маємо дуже добру базу для запуску супутників. І ми підписали угоду про це. По-друге, ви маєте дуже добрі технології космічної промисловості, і ви можете їх нам передати. По третє, ви маєте дуже добрупрограму виробництва літаків, передусім, транспортних літаків. І це створює ще одну можливість співробітництва. По-четверте, ви зацікавлені в розробці нафти на Чорному морі. Ми ж маємо добрі технології з видобутку глибоководної нафти. І це — ще одна можливість. Ми готові запустити ці програми. Ми, обидві сторони, маємо для цього політичну волю, зацікавлених у цьому підприємців, добрий персонал. Тому я переконаний, що ці програми стануть основою для міцних відносин між нашими країнами.
Крім того, ми маємо більш традиційні види торгівлі. Я маю на увазі сировину. Ми експортуємо каву, різні інші речі. І зазвичай це йде через інші країни. Чому б Бразилії та Україні не торгувати напряму?
— Чи не очікуються перешкоди у реалізації програми космічного співробітництва?
— Я так не думаю. Ми підписали угоду з американцями. Бразильський Конгрес, звичайно, дискутує незгоду з американцями. Перешкоди — саме в Конгресі, а не в уряді. Деякі опозиційні групи критикують обмеження, висунуті американцями. Але з Україною немає жодних обмежень, це стосується й опозиції, вони швидше підтримують цю співпрацю. Тому я не вірю в жодні перешкоди для реалізації програм нашої співпраці. Важливо наголосити на тому, що ми не можемо використати технології подвійного призначення, які є в цій програмі, для якихось військових цілей, це не в наших інтересах. Наші інтереси глибоко орієнтовані на торгівлі і ні на чому іншому. Наша конституція забороняє використання технологій подвійного призначення.
— Що б Ви відзначили як таке, що Вам було найбільш цікавим в Україні?
— Я був здивованим тим, наскільки активний ваш парламент. І демократія для вас — природна цінність. Я мав контакти з парламентаріями, і моє враження таке, що демократію у вашій країні можна високо оцінити. По-друге, я отримував доповіді наших міністрів, які вже бували в Україні, щодо високого технологічного розвитку України. Це було швидше не подивом, а підтвердженням того, що ми думали раніше.
— Що можна назвати спільним для таких різних країн, як Україна та Бразилія, що, крім підписаних угод, може бути таким, що об’єднує наші народи?
— Перш за все, частина мого народу належить до вашого народу. Ми маємо півмільйона українців у Бразилії. Ви кажете, що маєте селянські традиції в своїй країні. Ми теж їх маємо, і в деяких частинах Бразилії ці селянські традиції насправді українські. Я не можу судити про дух вашого народу, я не настільки добре обізнаний з його культурою. Але наскільки я розумію, ви маєте давні романтичні традиції, що співвідноситься із традиціями нашого народу.
Нас об’єднує й те, що ми точно не знаходимося в центрі міжнародної системи. Ми повинні бути більш активними в тому, щоб брати участь у процесі прийняття рішень.
Те, що дійсно зараз потрібно, — це заохотити наших людей відвідувати вашу країну і навпаки. Це — найпростіший спосіб встановити прямі контакти між людьми. В наші дні відстані стають вже помірними, прямий політ з Києва до Бразиліа зайняв би не більше за тринадцять годин. Першим бразильським главою держави, що відвідав вашу країну, був Педро II, імператор, який побував тут 1876 року. Він відвідав Київ, Одесу і Севастополь, і в нього зайняло півтора року, щоб дістатися до віддаленої частини Європи. Але ж він приїхав. Ми маємо заохотити людей і за допомогою різних програм, запрошень з українських до бразильських університетів, щоб бути в контакті, щоб мати змогу більш прямо дивитися на те, що відбувається в наших країнах.
— Який саме світ ми всі маємо після подій 11 вересня?
— Я переконаний, що після 11 вересня навіть американці мають зважати на те, що неможливо встановити повну безпеку. І найкращий шлях до безпеки — через політичні союзи, що можуть легітимізувати міжнародний порядок. Неможливо впоратися з тероризмом, не встановивши послідовні союзи між різними народами й країнами. Я думаю, що це може бути позитивним наслідком 11 вересня.
— Чи зможуть ці союзи бути стабільними й продуктивними?
— Неможливо цього знати напевне. Я на це сподіваюся. Тому що інакше світ отримає «гегемонну» владу. І я переконаний у тому, що те, що дійсно добре для всього світу, — це мати багатополюсну систему міжнародного управління.
— Що означає цей багатополюсний світовий порядок?
— Це означає, що не тільки Сполучені Штати будуть контролювати міжнародний порядок.
— Якою є в цьому контексті Ваша думка стосовно процесу глобалізації?
— Ми повинні це розділяти. Глобалізація — це економічний процес, процес виробництва, це наслідок технологічних трансформацій у всьому світі. Це стало можливим внаслідок комп’ютеризації, революції засобів комунікації, революції транспортних засобів. Це як запровадження машин. Це тільки один аспект.
Інший аспект — це гомогенізація культур і контроль над світом з боку кількох.Це надзвичайно суперечливо. Ми повинні визнати, перш за все, такий спосіб гомогенізації можливий. І по-друге, вигоди від такого контролю кількома можливі, але це наражається на конфліктний світ.
Я переконаний в тому, що ми маємо збудувати глобалізацію з солідарністю. Ми не можемо прийняти той факт, що концентрація цінностей і можливостей, що йдуть все далі й далі, будуть співіснувати з стражданнями та бідністю як в Африці, так і на інших континентах. Я переконаний у тому, що ми повинні намагатися реорганізувати міжнародний порядок, виходячи із цінностей солідарності.
— Чи вірите Ви в можливість цієї гомогенізації або ж уніфікацію культур?
— Ні, я не вірю ні в гомогенізацію, ні в уніфікацію. Я не думаю, що культура може сприйматися так само просто, як економічний бум. Культура означає почуття, життєвий досвід, означає різні аспекти, які не можуть бути трансформовані в настільки просту річ, комерціалізовані для використання в єдиний уніфікований спосіб.
— І які ж сьогодні, на Вашу думку, головні цінності для людства?
— Я вважаю, що зараз сама ідея людства стає можливою. Із соціологічних досліджень ви знаєте, що взагалі це завжди слугувало ідеологічним інструментом, щоб замаскувати існування класових конфліктів. Зараз, я вважаю, ситуація вже більше не така. Тому що існує якесь оточення, тому що існує інтернаціоналізація систем захисту, тому що існує такий ступінь поширення інформації. Я вважаю, що вже можливо думати про якийсь вид планетарного громадянства, це той тип конкретного Всесвіту, який розробив Гегель, але з точки зору реалій, а не ідеології.
