Після відставки Віктора Медведчука з поста першого заступника Голови Верховної Ради вітчизняні політологи відразу почали вправлятися в ерудиції, затуляючи від і так слабо розуміючого обивателя суть проблеми. Інтонації різні: одні В. Медведчука хвалять, інші лають, треті, потираючи руки, мовчать. Заговорили про занепад соціал-демократів і особисто Віктора Медведчука. Тут видається бажане за дійсне — у СДПУ(о) є фінанси, медіа, інтелект. Правда, адміністративні можливості похитнулися — та це, можливо, на краще. Проте не можна не звернути увагу, що вся ця дискусія торкнулася нашої еліти, але залишила байдужими широкі маси.
Потрібно погодитися з Вікторією Подгорною з Центру соціально-політичного проектування, яка у «Дні» (№ 230 від 14.12.2001) зазначила: «... наскільки неефективними є реальні виборчі технології... роботи не з елітою, а з виборцями …ніякі партії влади не можуть бути сильними за самою своєю суттю, бо вони не працюють з виборцем...» Але у вирі пристрастей забули про головне — про СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНУ ІДЕЮ, кращу за яку запропонувати зараз складно. У порядку конструктивної критики потрібно сказати, що на певному етапі соціал-демократи захопилися роботою в коридорах влади і забули про соціал-демократичну ідею як про свій головний козир, а також про широку масу виборців. Саме їхня підтримка, а не пошук номенклатурних супутників дасть результат на виборах. Ідея, що опанувала масами, за влучним висловом В. Леніна, стає матеріальною силою, вона непереможна ні адмінресурсом, ні фальсифікаціями.
НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ ІДЕЇ ТА ФІЛОСОФСЬКА ПЛУТАНИНА
Соціал-демократи мають могутній медіа-ресурс — загальнонаціональний телеканал «Інтер» та хороші друковані видання. До керівництва партії входить перший президент Леонід Кравчук, якого навіть його політичні противники вважають інтелектуалом. Коли Леонід Макарович займався питаннями пропаганди й агітації, багато нинішніх «акул піару» ходили пішки під стіл. Соціал-демократам симпатизує ряд відомих філософів і соціологів. Тим більше, ідеологічного потенціалу у есдеків — хоч відбавляй. Це — з одного боку. З другого — соціал-демократи правильно зробили, коли одночасно з «походом до влади» зайнялися партійним будівництвом на місцях. Така розгалужена мережа партійних організацій є тільки у комуністів.
Але, незважаючи на це, СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА ІДЕЯ ЧІТКО НЕ СФОРМУЛЬОВАНА І ШИРОКО НЕ ПРОПАГАНДУЄТЬСЯ У ЗМІ. Тому вона поки не оволоділа нашим, м’яко кажучи, інертним виборцем.
З’явилася і певна філософська плутанина. У «Дні» № 221 від 1.12.2001 Мирослав Попович висловив думку про те, що соціалістичну ідею можна виводити не з філософської лінії, розпочатої Гегелем, але й із їй протилежної, що ведеться від Канта. Діалектика Гегеля дуже добре моделює навколишній суперечливий світ, щоб її ігнорувати та замінювати на кантівську метафізику. Ця суперечка може здатися дуже академічною, якби не було Маркса, який веде свій родовід від Гегеля. Сучасної соціал-демократичної ідеї (підкреслюю — сучасної!) без марксизму бути не може. Питання у тому, що є марксизм? Наш земляк Микола Бердяєв ще у 1937 р. говорив про необхідність розрізнювати марксизм класичний і російський. Бердяєв, котрий був спочатку марксистом, а потім став критиком марксизму, пише: «Марксизм є не тільки вченням історичного чи економічного матеріалізму про повну залежність людини від економіки, марксизм є також вченням про порятунок... про грядуще досконале суспільство, в якому ЛЮДИНА НЕ БУДЕ ВЖЕ ЗАЛЕЖАТИ ВІД ЕКОНОМІКИ, про міць і перемогу людини над ірраціональними силами природи і суспільства. Душа марксизму тут, а не в економічному детермінізмі».
СПРОБА СФОРМУЛЮВАТИ ІДЕЮ
Спробуємо сформулювати базові положення соціал-демократичної ідеї з урахуванням українського контексту, паралельно висловивши і ряд практичних міркувань, оскільки автор переконаний у тому, що філософія — абсолютно практична область знань, за умови дійсно діалектичного підходу до навколишнього світу. Соціал-демократичні цінності можна сформулювати таким чином:
— економічна незалежність і свобода людини, що дає їй можливість задоволення розумних потреб; надбагатство також, як і бідність, створює психологічні проблеми; приклад — багато голлівудських «зірок», у яких від великої кількості грошей при відсутності аристократизму «дах їде»;
— наділення кожного індивідуума часткою національного багатства як умова економічної незалежності і як невід’ємне право; форми різні — участь в акціонерному капіталі, наявність власної справи і т.д., демонополізація;
— політична свобода; адміністративний прес, що всюди спостерігається, свідчить про її відсутність; досить поїхати у райцентри під час виборів, щоб зрозуміти про що йдеться; тут же — мовна проблема, знання державної мови обов’язкове, але є невід’ємне право говорити рідною мовою;
— психологічна свобода, що поєднується зі свідомим прийняттям певних етичних норм, що роблять зі стада соціум; подолання відчуженості індивіда від суспільства і навпаки; гроші, товар, капітал є суспільними відносинами і не більше, вони повинні служити людині, а не навпаки;
— якомога менше «державництва», «державотворення», «розбудови держави» тощо; нашу державу зміцнювати вже далі нікуди — держава в особі бюрократичного апарату придушує все і всіх (зараз американці кинулися зміцнювати державність — подивимося, що буде з їхніми демократією і свободою); держава повинна служити індивіду, а не навпаки; в Польщі немає жодного дива, про яке пишуть ЗМІ, там немає нічого такого, чого не можна було б зробити у нас за кілька років, а найголовніше — там немає всепоглинаючої держави, незважаючи на те, що державою керує колишній комсомолець і нинішній соціал-демократ;
— соціал-демократи повинні порозумітися з ідеологічно близькими силами;
— соціал-демократія повинна показати, що її соціальна база — широкі маси, а не адміністративно-бюрократичний апарат; що СДПУ(о) жодним чином не є «партією влади», а є партією, яка спирається на широкі маси, що бажають вільно жити у вільній країні.
ЩО ЦЕ ДАСТЬ?
Радянська влада придушувала особистість економічно, політично і психологічно. Ця влада давно почила в бозі, але особистість більш вільною не стала. У ГЛИБИНАХ СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ Й НЕСВІДОМОГО ЗАКЛАДЕНО ВІКОВУ ТЯГУ ДО СВОБОДИ І СПРАВЕДЛИВОСТІ, і цю тягу треба і можна активізувати. Соціал-демократам під силу поставити під свої знамена підприємницький клас. На мій погляд, викладені вище концепти ідеології дають можливість відтягнути від комуністів і партій «адміністративного впливу» протестний електорат, бюджетників, пенсіонерів і армію, чітко пояснивши їм, що велика кількість ефективно працюючих, економічно вільних, які свідомо платять помірні податки з усе більше зростаючої оподатковуваної бази суб’єктів господарювання зможуть дати їм більше, ніж бюрократія, що ділить куцу (через приховання прибутків від непомірних податків) бюджетну ковдру, і більше, ніж істерично-ритуальні крики негідних послідовників великого гуманіста Карла Маркса.
