Провідною темою останньої у 2001 році прес-конференції у Національному банку України став хід ліквідаційного процесу по банку «Україна». Як повідомив голова правління НБУ Володимир Стельмах, вже майже закінчені виплати з Фонду гарантування вкладів, і наступним кроком стане «перехід у регламент продажу активів банку». «За нашими оцінками, — сказав В.Стельмах, — ліквідація банку дасть можливість повністю розрахуватися з населенням». За його словами, уся процедура банкрутства має зайняти три роки.
Аналізуючи причини, які призвели до кризи в банку «Україна», В.Стельмах звернув увагу на те, що, крім кредитування комерційних структур, багато кредитів було надано «за рекомендаціями та під впливом» попередніх урядів. «Всі уряди... причетні до банку «Україна» (до його кризового стану. — Ред. )», — наголосив він. Щоправда, зазначив голова НБУ, протягом двох останніх років уряд не втручався в ці питання, але ж він і не вирішував ті проблеми, які накопичилися раніше по банку «Україна». Самокритично оцінюючи роль керівних працівників НБУ в тих подіях, В.Стельмах зазначив: Наша вина полягала в тому, що коли ухвалювалося рішення допомогти банку «Україна», попри невиконання ним своїх зобов’язань, то ми йому підкорялися і надавали кредити». Звідси голова НБУ робить висновок на майбутнє: центральний банк не повинен нікого слухати — ні уряд, ні парламент, коли йдеться лише про «добрі побажання» без забезпечення грошима. За словами В.Стельмаха, конфліктну ситуацію, що виникла між ліквідатором «України» та НБУ, суд вирішив на користь останнього. Крім цього, голова Нацбанку наполягає на тому, щоб керівник виконавчої дирекції ліквідатора банку «Україна» Костянтин Русалін більше не займався справами ліквідації банку, оскільки зараз уже став очевидним його особистий інтерес у цій справі («конфлікт інтересів»). Як повідомив В.Стельмах, К.Русалін та його дружина були засновниками фірми «Топтранс», яка брала кредити в «Україні», і досі це питання ще не закрите (це твердження К.Русалін раніше спростовував).
